Протягом вечора звучали її вірші, спогади про життєвий і творчий шлях письменниці, а також пісні на її слова в сучасній обробці Анатолія Довженка на музику прилуцького композитора Віктора Вовка.
Про непросту долю поетки-землячки розповіла бібліотекарка комунального закладу «Публічна бібліотека» Сухополов’янської громади Вікторія Нехай.
Маловідомими сторінками біографії поділилася голова клубу книголюбів «Джерело» Лідія Скотнікова, яка тривалий час підтримувала спілкування з Оленою Шульгою, організовувала її творчі вечори та після смерті письменниці займалася увіковіченням її пам’яті. Саме завдяки її ініціативі на будинку, де проживала поетка, встановлено пам’ятну дошку, а на могилі – пам’ятник.
Окремо згадали і професійну сторінку життя Олени Василівни. Протягом 32 років вона працювала бібліотекарем у Прилуцькій музичній школі.
Своєму закладу поетка присвятила чимало щирих рядків, які згодом стали піснями. Під час вечора присутні мали змогу почути їх у відеозаписі у виконанні колишнього хору учнів і викладачів музичної школи.
Теплими спогадами про Олену Шульгу як людину непростої долі, учасницю літературних зібрань «Сонячні кларнети» та поетку чесного, щирого слова поділилися Євген Постульга, Наталія Роздай-Біда та Тетяна Хотінь.
До читання та аналізу поезії долучилися Тетяна Шевченко, Світлана Коробова, Віктор Молодий, Ольга Куриленко, Ірина Болдирєва, Ніна Горбань, Анна Назим-Цвіткова, Валентина Прокопенко, студенти гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Івана Франка, учні ліцею №2 та інші учасники.
Присутні наголошували на глибині тем, які порушувала авторка: сенс життя, виклики епохи, любов до природи та філософські роздуми.
Особливу зацікавленість викликала публікація письменника й літературного критика Олександра Шугая «Зелений листопад Олени Шульги», надрукована в часописі Національної спілки письменників України «Дзвін». Матеріал містить особисте листування автора з прилуцькою поеткою.
Захід відбувся в теплій атмосфері завдяки співпраці міської центральної бібліотеки імені Любові Забашти та міського клубу книголюбів.
Цей вечір став іще одним підтвердженням того, що справжня поезія не має часових меж, а слово Олени Шульги й надалі звучить щиро, проникливо й світло.