Прилуцька громада продовжує відчувати підтримку своїх міжнародних друзів. Місто-побратим Ляене-Гар’ю (Естонія) вдруге передало Прилукам сучасну комп’ютерну техніку, яка вже активно використовується в роботі структурних підрозділів міської ради.
Цього разу до громади надійшли 50 комп’ютерів і 20 ноутбуків. Така допомога стала особливо цінною після ворожої атаки на будівлю міськвиконкому, внаслідок якої було пошкоджено та знищено значну частину технічного обладнання. Пожежа, що охопила приміщення, завдала суттєвих збитків, тому відновлення матеріально-технічної бази стало одним із першочергових завдань.
Отримана від естонських партнерів техніка дала змогу оперативно забезпечити робочі місця працівників міської ради та відновити безперебійне надання адміністративних і соціально важливих послуг. За словами секретаря міської ради Романа Гоголя, насамперед нове обладнання отримали підрозділи, які безпосередньо працюють із громадянами та опрацьовують звернення мешканців.

У Прилуках уже не один рік діє міська цільова Програма, за якою надається одноразова грошова допомога мобілізованим, військовим на передовій / пораненим, а також містянам у складних життєвих ситуаціях (лікування). Фінансування забезпечується з місцевого бюджету, а для отримання необхідно подати заяву до Громадської приймальні міської ради. Нагадаємо, що наразі прийом громадян здійснюється в приміщенні Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП).
Виділення коштів відбувається періодично – по мірі надходження відповідних звернень. Остаточні рішення приймаються членами виконавчого комітету міськради. Так, днями члени виконкому погодили направлення коштів за наступними категоріями:
1. Рідним військовослужбовця, що загинув під час виконання бойового завдання – 30 тис. грн (1 родина).
2. Військовослужбовцям, які отримали поранення – 105 тис. грн (7 осіб від 5 до 25 тис. грн).

Колись шкільний дзвінок кликав дітей до класів, а слово «укриття» асоціювалося хіба що зі сторінками підручників історії. Сьогодні українські школярі живуть в іншій реальності. Повітряні тривоги, ракетні атаки та постійна загроза з боку ворога змусили по-новому поглянути на організацію навчального процесу. Відтепер безпечне укриття – не додаткова перевага, а обов’язкова умова для роботи закладу освіти.
Саме тому в українських містах дедалі частіше з’являються так звані підземні школи – сучасні захисні споруди, де діти можуть продовжувати навчання навіть під час повітряної небезпеки. Одна з таких споруд уже функціонує в Прилуках. Незабаром відкриють іще одну.
Будівництво другої в місті підземної школи вийшло на фінальну стадію. На сьогодні готовність об’єкта становить близько 85 відсотків. Основні будівельні роботи вже завершені, а фахівці працюють над внутрішнім облаштуванням приміщень і благоустроєм території.

Управління адміністративних послуг Прилуцької міської ради отримало нове спеціалізоване обладнання для оформлення біометричних документів. Додаткова паспортна станція надійшла в межах швейцарсько-української Програми EGAP, що впроваджується Фондом Східна Європа.
Оновлення матеріально-технічної бази дозволить підвищити ефективність роботи ЦНАПу та зробити отримання адміністративних послуг іще зручнішим для мешканців громади. Завдяки новому обладнанню збільшиться кількість громадян, яких можна буде обслуговувати щодня, а відтак скоротиться час очікування та прискориться процес оформлення паспортних документів.
У сучасних умовах особливо важливо, щоб державні сервіси залишалися доступними, якісними та відповідали потребам людей. Саме тому розвиток сервісних центрів і впровадження цифрових рішень є одним із пріоритетних напрямків роботи громади.

Навіть сирени повітряної тривоги не змогли завадити теплій літературній зустрічі, що відбулася 4 червня в Центральній міській бібліотеці імені Любові Забашти. Цього дня прилучани зібралися на презентацію нової книги письменниці Світлани Пшенічної – соціально-психологічного роману з елементами містики під назвою «Людонарій».
Зустріч розпочалася зі знайомства з авторкою. Хоча в Прилуках пані Світлана мешкає лише шість років, вона давно стала активною учасницею культурного життя міста. Письменниця розповіла про свій творчий шлях, перші книги, написані російською мовою, та про свідомий вибір перейти на українську. За її плечима життя в Криму та на Донбасі, зокрема в Ясинуватій, але саме Прилуки вона сьогодні називає своєю точкою опори та рідним містом.
Особливою подією стала й символічна презентація двотомника «Валіза на коліщатах». Книга побачила світ напередодні повномасштабного вторгнення, тож її справжнє літературне свято довелося відкласти на кілька років.
Центральною темою зустрічі, звісно, став новий роман «Людонарій» – уже шоста книга письменниці. За словами авторки, це перша її спроба створити твір, який буде однаково цікавим як жінкам, так і чоловікам.

Війна залишає після себе не лише зруйновані міста й понівечені долі. Найстрашніше її обличчя – це дитячі життя, обірвані занадто рано. Діти, які мріяли, навчалися, дружили, будували плани на майбутнє, ніколи не повинні ставати жертвами війни. Проте російська агресія принесла Україні біль, який неможливо виміряти жодними цифрами, – біль втрати наймолодших.
4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти нашої держави. Цей день є нагадуванням про тисячі маленьких українців, чиє дитинство було зруйноване війною, про тих, хто зазнав поранень, пережив окупацію, депортацію, втрату рідних, а також про тих, чиї серця назавжди зупинилися через злочини ворога.
З 2014 року українські діти живуть під звуки сирен, змушені ховатися в укриттях, залишати домівки та долати випробування, які не повинні випадати на долю жодної дитини у світі. Та найболючіше – війна продовжує забирати їхні життя.
Цього дня на Театральній площі Прилук відбулася щемлива акція «Голоси дітей», присвячена пам’яті маленьких українців, чиє майбутнє безжально перекреслила війна. Всеукраїнську ініціативу започаткували у 2022 році під патронатом Першої леді України Олени Зеленської.

Віктор КОПАЧЕВСЬКИЙ
05.06.2026, м. Прилуки

У затишному містечку Прилуки, серед буднів і щоденних турбот, живе людина, чия доля стала символом непохитної сили духу, людяності та відданості.
Іноді життя однієї людини вміщує стільки випробувань, що їх вистачило б на кілька людських доль. Саме такою є історія Людмили Михайлівни Самойленко – жінки, яка пройшла крізь повоєнний голод, тяжку працю, відповідальну керівну роботу та водночас здійснила один із найшляхетніших вчинків, на який здатна людина, – подарувала сім’ю дітям-сиротам.
Коли починаєш слухати Людмилу Михайлівну, одразу відчуваєш, що її слова народжені не просто в спогадах, а в глибинах серця. Вона відкриває двері свого життя, розповідаючи про дрібниці, які стають великими емоціями та зберігають тепло часу.
Її розповідь починається з болючих спогадів про дитинство.

Незагойна рана дитинства

Є спогади, які не тьмяніють навіть через вісім десятиліть.
Для Людмили Михайлівни Самойленко таким спогадом залишилося дитинство. Сімейне життя було тісно пов’язане з залізницею, але дитячі роки її не були легкими.

У Прилуках з’явився новий простір можливостей, розвитку та співпраці. 27 травня в міській центральній бібліотеці імені Любові Забашти офіційно відкрили соціально-економічний хаб – масштабний проєкт, реалізований завдяки партнерству Прилуцької міської ради та Міжнародної організації з міграції (МОМ) за фінансової підтримки Уряду Німеччини.
На створення сучасного багатофункціонального простору міжнародні партнери спрямували понад 3 мільйони гривень. Проєкт став черговим прикладом успішної співпраці громади з міжнародними донорами та важливим кроком у розвитку соціальної й економічної інфраструктури міста.
Урочисту стрічку під час відкриття перерізали міський голова Ольга ПОПЕНКО та керівник напряму відновлення й розвитку МОМ в Україні Майкл НЬЮСОН. У заході також узяли участь представники міської влади, громадських організацій, підприємницького середовища та активні мешканці громади.