Днями неподалік Алеї Героїв і пам’ятного знака учасникам АТО/ООС у Прилуках з’явився новий простір. Тихий, але наповнений голосами тих, чиї рідні ще чекають на повернення.
1 грудня в нашому місті відбулося урочисте відкриття своєрідної Алеї Надії – на підтримку полонених військовослужбовців і тих військових, хто наразі перебуває у статусі зниклих безвісти. Серед присутніх були рідні, близькі, друзі військових, які вже тривалий час живуть між болем і чеканням, але в той же час у непохитній вірі у їхнє повернення, представники міської влади, громадськості міста. Міський голова Ольга Попенко висловила підтримку сім’ям Захисників і наголосила, що громада чекає на кожного, хто ще не повернувся додому: «Ми відкриваємо цю Алею, яка зберігатиме імена захисників Прилуцького краю, чиї сліди, на превеликий жаль, сьогодні загубилися в тумані війни, але вони не зникли з душ і сердець кожної мами, дружини, дитини, кожної сестри чи брата. Це місце буде для нас місцем віри та надії. Воно говоритиме про нескореність українського народу – великого, величного, непоборного. Ми сьогодні чекаємо всіх. Молимося за кожного захисника й захисницю. Ми щиро віримо в їхнє повернення та в нашу спільну Перемогу».
Назва банера – «Ми чекаємо. Щодня. Щохвилини. Завжди» – промовляє до сердець усіх, нагадуючи, що кожного з воїнів удома чекають рідні, друзі, громада та вся Україна.
Ці сильні слова закарбовані на синьо-жовтому полотні стенду, з якого на нас дивиться 118 облич захисників із Прилук і Прилуччини. Це чоловіки, батьки, сини й доньки, чиї душі зависли між небом і землею, між життям і смертю, але на кожного з них чекають вдома. Чекають попри все.
Це знак пам’яті й нагадування про тих, хто пішов боронити Україну та зник, але залишається в серцях громади. Банер символізує незламну любов, надію та силу родин, які щодня живуть у невідомості, але не полишають віри в повернення своїх Героїв.
Звісно, це далеко не всі військові, про чию долю сьогодні не знають рідні. На жаль, офіційної інформації, списків немає. На банері представлені фотографії, які надали постійні учасники мирних акцій на підтримку родин військовополонених і зниклих безвісти, які щотижня проходять у нашому місті.
На банері є порожні місця, тож фото можуть додаватися. Від родини – лише знімок військового гарної якості, який пройде обробку у фотостудії, і його можна буде приклеїти на полотно банера.
Нагадаємо, що з’явилася Алея Надії в Прилуках саме за ініціативи родин, змучених чеканням. У ході не одного засідання Ради родин військовополонених і зниклих безвісти захисників разом із посадовцями міськради було визначено місце розташування банера та його зовнішній вигляд. Виготовлення банеру взяв на себе місцевий підприємець Володимир Луцак, який раніше облаштував Алею загиблих Героїв. Загалом створення стенду й фотографій фінансувалося з міського бюджету та коштів мецената Анатолія Мирошниченка.
Відкриття банера Надії – це не просто ще одна болюча сторінка в історії про війну. Це місце слави та віри, опори й надії для кожної родини, яка чекає звістки від своїх близьких. Це нагадування про те, що боротьба за повернення наших воїнів додому триває і триватиме доти, поки не буде знайдено й повернено всіх наших захисників.
Так, ми щиро віримо й дуже хочемо, щоб кожен із зображених на портретах захисників повернувся додому й власноруч зняв свою світлину. І врешті хочеться, щоб весь стенд було демонтовано, адже всі зниклі повернуться до своїх рідних.
Поради для родин зниклих безвісти
Якщо ваш близький зник, не втрачайте час – ось практичні кроки, що можуть допомогти.
Зверніться до офіційного реєстру: Подайте заяву в Єдиний реєстр зниклих безвісти через Міністерство внутрішніх справ. Це перший крок для офіційного пошуку, і він безкоштовний. Зберіть документи, фото та деталі останнього контакту для точності.
Залучайте волонтерів і організації: Зв’яжіться з Червоним Хрестом або місцевими групами, як «Пошук зниклих». Вони пропонують ДНК-тести та психологічну підтримку, допомагаючи координувати зусилля.
Моніторте новини та обміни: Слідкуйте за новинами про обміни полоненими; це часто дає підказки. Уникайте шахраїв, які обіцяють «швидкі відповіді» за гроші – перевіряйте джерела.
Дбайте про себе: Шукайте психологічну допомогу через гарячі лінії. Групи підтримки родин зниклих – це місце, де можна поділитися болем і знайти сили. Пам’ятайте, надія – ваш союзник.
Ці поради базуються на досвіді тисяч сімей і можуть стати рятівним кругом у морі невизначеності. Не ігноруйте емоційний аспект – іноді розмова з фахівцем робить дива.

З матеріалів міської ради