Городяни (130)
Наша історія сьогодні пишеться не чорнилом, а кров’ю. Щодня та щохвилини Україна бореться за свою цілісність, за життя та свободу українського народу та, на жаль, втрачає як військових, так і цивільне населення.
Вчора Прилуцька громада мала честь провести в останню дорогу не свого земляка, але відважного українського Героя, життя якого відібрала безжальна війна.
На Соборній площі відбувся мітинг-прощання із загиблим військовослужбовцем – молодшим сержантом Збройних Сил України СКОРОДУМОВИМ Ярославом Сергійовичем.
Народився Ярослав Скородумов 2 жовтня 1990 року в селищі Володарське Маріупольського району Донецької області. У 2008 році закінчив загальноосвітню школу, брав активну участь у шкільному житті. Ярослав був доброзичливим, веселим, принциповим юнаком. Добре навчався та проявляв спортивні здібності. Захоплення спортом почалося ще з 7 класу. Був активним учасником у шкільних, районних і місцевих змаганнях. Ярослав відзначений численними грамотами та подяками. У 2011 році здобув титул чемпіона України з вільної боротьби. Виховувався у великій і дружній родині: мама, вітчим, сестра та бабуся. Ярослав був турботливим сином, братом та онуком. На жаль, зараз його родина перебуває на окупованій території.
Український народ добре знає ціну свободи. На жаль, ця ціна надто висока. За право жити на своїй землі, під своїм прапором, у вільній державі, Україна щодня втрачає найкращих своїх синів і доньок.
Останні дні для Прилуцької громади видалися скорботними. Останнім земним шляхом ми провели двох своїх земляків – старшого солдата Збройних Сил України ГАРАГУЛЮ Миколу Олександровича та молодшого сержанта Збройних Сил України КРУПІНА Віктора Сергійовича.
Майже ровесники, ще зовсім молоді чоловіки, в яких попереду було ціле життя, але… не судилося… Їхні життя обірвала війна…
Прилуки в жалобі… 24 вересня громада прощалася із Захисником України – солдатом Збройних Сил України БЕРЕГОВИМ Юрієм Валентиновичем.
Цього дня над Прилуками безупинно лив дощ. Здавалося, саме небо плакало разом із рідними, побратимами та всією громадою, проводжаючи Героя в останню путь.
Юрій Береговий народився 28 серпня 1982 року в Прилуках. Навчався в Прилуцькому ліцеї №5, після 9 класів вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу, де здобув спеціальність електрика. Продовжив освіту в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю «Електрична інженерія».
Працював електрогазо- зварником на різних підприємствах і будівництві, займався підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі.
Прилуцька громада в скорботі, адже знову провела в останню путь своїх земляків, Захисників України – старшого сержанта ЮРЧЕНКА Валерія Володимировича та старшого сержанта МАРТИНЕНКА Олега Володимировича.
Обидва воїни стали на захист України, виконували бойові завдання та загинули, боронячи нашу державу від російського агресора. Пам’ять про них назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і всієї Прилуцької громади.
13 вересня Прилуцька громада провела в останню путь захисника України, старшого лейтенанта Збройних Сил України ВОВНЯНКА Олександра Анатолійовича.
На Соборній площі зібралися рідні, друзі, побратими та небайдужі містяни, аби віддати останню шану воїну, який став на захист України й віддав за неї своє життя.
Олександр Вовнянко народився 21 березня 1969 року в Прилуках. Навчався в школі №9, після закінчення восьмого класу вступив до Прилуцького професійного училища, де здобув спеціальність електрика.
Ще змалку він захоплювався радіотехнікою та радіоелектронікою, відвідував радіоконструкторський гурток. Був винахідливим, умів працювати руками, любив створювати й розбиратися в тому, як усе влаштовано. Після строкової служби в Збройних Силах України закінчив Криворізьке авіаційно-технічне училище, здобувши спеціальність техніка-електронника.
Знову скорбота огорнула Прилуцьку громаду. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк – солдат Збройних Сил України ЛОБОДА Олександр Володимирович, який віддав своє життя в боротьбі з російським окупантом.
Олександр Лобода народився 16 листопада 1989 року в Прилуках. Дитинство його було звичайним, але вже змалку він вирізнявся щирістю, допитливістю та життєрадісністю. Навчався в Прилуцькому ліцеї №7, де його пам’ятають активним і відкритим учнем. Після 9-го класу здобував професію слюсаря в Прилуцькому професійному ліцеї.
Олександр був людиною з великим серцем – добрим, щирим, відкритим до людей. Умів довіряти, завжди відгукувався на прохання про допомогу та не залишав інших у біді. Спокійний, працьовитий, чесний і сумлінний – таким його знали рідні, друзі й ті, хто працював поруч із ним.