Городяни (130)
Українські воїни мужньо й самовіддано виборюють нашу землю. Міцним щитом стають на захист українського народу та, на жаль, частина з них на щиті повертається додому.
У глибокій скорботі, зі сльозами на очах 17 січня прилучани зібралися біля собору Різдва Пресвятої Богородиці, аби провести на вічний спочинок мужнього воїна, який втратив життя захищаючи рідну землю та весь український народ від російського агресора.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – військовослужбовець Збройних Сил України солдат ГРИЩЕНКО Володимир Анатолійович.
І знову біль… і знову втрати…
Чорна звістка огорнула всю Прилуцьку громаду.
Сьогодні ми провели в останню дорогу нашого мужнього земляка, який загинув захищаючи рідну землю та український народ від ворожої російської навали.
Кожне прізвище загиблого воїна – це історія відваги в бою, це окрема історія життя, покладеного на вівтар заради вільного майбутнього українців заради своєї Батьківщини.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – загиблий військовослужбовець Сил оборони України, солдат МАЛИШ Владислав Сергійович.
Народився Владислав Малиш 28 жовтня 1994 року. Шкільні роки його пройшли в Прилуцькій гімназії №5.
Сьогодні Прилуцька громада знову зібралася на Соборній площі поблизу храму, аби провести в останню дорогу свого земляка, життя якого передчасно обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – військовослужбовець, солдат Збройних Сил України КАРИЙ Станіслав Валерійович.
Народився Станіслав Валерійович 6 серпня 1986 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №3. Закінчив Прилуцький професійний ліцей за спеціальністю «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування. Електрозварник ручного зварювання».
Працював на Прилуцькому м’ясокомбінаті. Згодом переїхав до Києва, де працював у будівельних компаніях.
ого міського Будинку культури висловлює глибоку скорботу з приводу смерті своєї колеги, керівника народного ансамблю української пісні «Калина», Петренко Марії Іванівни, яка померла 4 січня 2025 року внаслідок тяжкої хвороби.
Щира, харизматична, талановита Марія Іванівна віддала сцені 65 років свого життя. Свій творчий щлях розпочала у 1957 році, ставши учасницею народного ансамблю «Прилучанка» міського Будинку культури, а з 17 років керувала танцювальним колективом при Будинку культури заводу «Будмаш». У вересні 2000 року створила фольклорний колектив «Калина» при Будинку культури, а в 2008 році колектив отримав звання «народний аматорський».
Ансамбль унікальний, адже його учасники не тільки гарно співали, а й грали на різноманітних шумових музичних інструментах, відтворювали в постановках народні звичаї та обряди. За час свого існування, а це понад 25 років, ансамбль «Калина» об’їздив мало не всю Україну. І скрізь колектив зустрічали з радістю, бо вміли завоювати любов публіки.
Багато болю та багато втрат принесла війна на долю нашого народу. Кожна українська громада оплакує полеглих воїнів-земляків, проводжаючи їх на вічний спочинок.
7 січня в Прилуках знову день жалоби. На щиті до рідного дому повернувся Герой, життя якого обірвала безжальна війна.
Прилуцька громада віддала шану та провела останнім земним шляхом свого земляка – військовослужбовця, солдата Збройних Сил України, ІВАНОВА Ігоря Володимировича.
Народився Ігор Володимирович 2 грудня 1988 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №4. Після 9-го класу вступив до Прилуцького професійно-технічного училища, де здобув освіту за спеціальністю «Слюсар із ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів категорії С».
30 грудня 2024 року жителі Прилуцької громади попрощалися з Героєм – військовослужбовцем Збройних Сил України КУЛИКОМ Олегом Івановичем, який повернувся з пекла війни на щиті.
Живим коридором проводжали 50-річного воїна навіки додому жителі Сум, Ромнів, села Охіньки, стоячи на колінах зустріли Героя його земляки-прилучани, рідні, близькі та друзі.
Літію за загиблим відслужили в Спасо-Преображенському Соборі.
Поховали солдата з усіма військовими почестями на одому з місцевих кладовищ. Військовий розпорядник вручив рідним загиблого державний прапор, як символ України, якій він вірно служив.
Подяку справжньому патріоту України й щирі співчуття рідним загиблого воїна висловила міський голова Ольга Попенко.