Городяни (130)
І знову наше місто в невимовній скорботі. 12 липня прилучани зібралися біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, аби провести в останню дорогу нашого земляка – військовослужбовця, який втратив життя в запеклій боротьбі з російським окупантом, старшого солдата Збройних Сил України ЯЩЕНКА Віталія Володимировича.
Рік тому, у липні 2023-го, Україна втратила свого бійця і лише зараз ми можемо віддати належну шану загиблому воїну та провести його в останню дорогу.
Народився Віталій Володимирович 13 серпня 1975 року в місті Чернігів. Згодом родина переїхала до Прилук. Шкільні роки Віталія проходили в загальноосвітній школі №10. Здобував освіту в гідромеліоративному технікумі. Пізніше проходив строкову службу в армії. Трудова діяльність Віталія була тісно пов’язана з ремонтом електродвигунів і побутової техніки. Працював на приватних підприємствах. Усе місто його знало як майстра із золотими руками.
Прилуцька громада знову огорнута пекучим болем… Велике горе заполонило наші серця, коли підтвердилася звістка про чергову втрату в нашій громаді.
У бою за незалежність і суверенітет України, за нашу з вами свободу загинув наш земляк – військовослужбовець Збройних Сил України, старший солдат СІНІЛЬНИЙ Олександр Анатолійович із позивним «Сєня».
Народився Олександр Анатолійович 14 березня 1981 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №10. Після шкільного навчання вступив до СПТУ №34 на спеціальність «монтажник санітарно-технічних систем та електрогазо- зварник». Після навчання проходив строкову службу в армії. Працював на різних підприємствах міста.
Боротьба за життя та свободу українського народу продовжується щохвилини. З хоробрістю та стійкістю військово- службовці Збройних Сил України захищають свою Батьківщину та її народ. Боротьба ж за свободу дається нам дорогою ціною – зламаними долями, пролитою кров’ю та втраченим життям.
29 червня вся Прилуцька громада вкотре зібралася, щоб провести в останню дорогу нашого земляка, життя якого обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом. На щиті до рідної землі повернувся Герой – солдат Збройних Сил України ПАНЧЕНКО Дмитро Михайлович із позивним «Панч».
Народився Дмитро Панченко 25 січня 1995 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №2. Після шкільного навчання вступив до Прилуцького професійно-технічного училища. Пройшов строкову військову службу. Працював на підприємствах рідного міста: ВАТ «Тютюнова компанія», ТОВ «Алітоні».
Не встигла громада оплакати та провести в останню дорогу 29-річного Дмитра Панченка, як знову страшна звістка сколихнула Прилуки.
Прилуцька громада втратила ще одного Героя.
1 липня додому «на щиті» повернувся наш захисник – РАДЧЕНКО Василь Володимирович. Йому навічно 25…
Народився Василь Радченко 30 січня 1999 року в нашому славному місті.
Не дивлячись на досить молодий вік, не зміг стояти осторонь, коли в нашу країну, в наші домівки прийшла війна.
Наша держава щодня проходить біль і страждання. Мирні міста здригаються від звуків вибухів, нищаться ракетним вогнем, омиваються кров’ю українців. А на полі бою титанічно виборюється вільна Україна та право бути гідною нацією вільних людей із власною історією, культурою та мовою.
Війна – це боротьба, яка супроводжується численними досягненнями та, на жаль, втратами.
Ті, хто живе в страху труднощів, нерішучості та невдач, ніколи не зможуть досягнути своєї мети.
Такі воїни, як Вячеслав Антипенко, були сповнені і рішучості, і мужності.
12 червня ми всією громадою провели в останню дорогу свого земляка – Героя, життя якого забрала нещадна війна.
На щиті до рідної землі повернувся Герой – штаб-сержант Збройних Сил України АНТИПЕНКО Вячеслав Григорович із позивним «Антип».
Прилуки знову в скорботі. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк, життя якого обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом.
Українську землю вже не перший рік не полишають біль і страждання воєнного часу. У бою за долю Батьківщини воїни втрачають своє здоров’я та, на жаль, і своє життя. Кожен воїн – це окремий всесвіт для рідних, кожна втрата нестерпно болить. Кожне втрачене життя – це заповідь не полишати боротьбу, відстоювати свої права та бути гідною нацією.
11 червня ми всією громадою провели в останню дорогу Героя – загиблого військовослужбовця, солдата Збройних Сил України КРАВЧЕНКА Віктора Вікторовича.