Іподром – це лабораторія, де відбувається оцінювання коней. Походження коня може бути чудовим, а працездатність середня. Для кожної тварини це індивідуальний показник. Саме тому жоден фахівець сам не може оцінити коня. Після випробувань, залежно від показників, визначають подальше використання коня – у племпродаж чи на конезавод із племінною метою для розширення відтворювання.
Більшість країн має свою національну породу коней. Її оберігають і розвивають. В Україні таким конем можна вважати орловського рисистого (на його основі виведено українську верхову породу коней). З’явилася вона завдяки графові Олексію Орлову методом схрещування різних порід. Орловці користувалися популярністю на міжнародних аукціонах коней. Також їх використовували під сідло для прогулянок. Це гарно складені, гармонійні, достатньо темпераментні й добронравні коні. У них горда осанка та граційні рухи.
Ще одна поширена порода – це російська рисиста. Порода виведена шляхом схрещування орловського рисака з американською або голандською породою. Російські рисаки виведені для систематичних випробувань риссю на іподромах.
Покращення сірих українських коней поміщицьких господарств почалося ще в другій половині ХІХ ст. У цей період розпочався завіз биків симентальської породи та рисистих коней із Швейцарії в поміщицькі садиби. Щоб проводити селекційну роботу по вирощуванню та випробуванню рисистих і верхових коней у Прилуках в 1915 році заснували іподром. Він мав назву – іподром Прилуцького товариства заохочення рисистого конярства. Після 1917 року був закритий.
29 травня 1927 року окружним земельним відділом був відкритий як постійний перший в Україні селянський іподром.
Прилуцький іподром мав господарський двір площею 0,60 га з конюшнями, складськими та житловими приміщеннями, а також бігову доріжку з колом площею 8 га, шириною 13 м і довжиною 1050 м.
На іподромі працювало 3 постійних тренувальні пункти, де тренувалося 41 гол. племінних коней. Змагання проводилися дуже часто.
Обласний колгоспний іподром у Прилуках визнаний одним із кращих іподромів України. Про це повідомляється в газеті «Більшовик» від 30 січня 1940 року.
У Прилуках відбувалися змагання між кращими наїзниками області. В 1957 році прилучанин Червяк П.О. за побиття рекорду, встановленого на Прилуцькому іподромі на дистанції 1600 метрів на кобилі Баядерка, отримав диплом Міністерства сільського господарства.
На Прилуцький іподром направляли коней із усіх куточків області і, навіть із Києва. Важливим завданням робітників іподрому було підтримання та покращення породи рисистих коней, підготовка до змагань і показу тварин. Тому слава про наших Стрілок, Марсів, Аврор, Талісманів та інших летіла далеко за межі області.
У 1965 році іподром закрили. Він залишився лише в пам’яті старожилів і в історії нашого міста.
На фото – Прилуцький іподром у 1920-ті роки.

Ст. науковий співробітник музею Степаненко О.П.