КСН №5 (Плискунівський мікрорайон) – район на південному заході. Офіс – вул. Київська, 473 (поблизу профілакторію «Нафтовик»).
КСН №6 (Військові містечка) – об’єднує мікрорайони колишніх військових містечок №12 та №17. Офіс – вул. Віктора Павленка, 1.
КСН №7 (273 квартал) – спальний масив. Офіс – вул. Євгена Коновальця, 88/2.
Однак іще кілька десятиліть тому містяни добре знали саме історичні назви своїх мікрорайонів, а точніше – кутків. Деякі з них виникли через особливості місцевості, інші – завдяки ремеслам, торговим шляхам або прізвищам перших поселенців. Частина назв дійшла до наших днів майже без змін, а деякі поступово забуваються.
Прилуки належать до найдавніших міст Лівобережної України. За століття свого існування вони неодноразово розросталися, поглинаючи навколишні хутори, слобідки та передмістя. Так формувалися окремі райони міста, кожен із яких має власну історію та характер.
У наступних матеріалах ми спробуємо відкрити для читачів маловідомі сторінки історії Прилук, пригадати старі назви мікрорайонів, з’ясувати їхнє походження та дізнатися, які події й люди залишили свій слід на карті нашого міста. Адже історія Прилук починається не лише з відомих пам’яток, а й із тих куточків, повз які ми проходимо щодня, навіть не замислюючись, чому вони називаються саме так.
Розпочнемо, звісно ж, із серця Прилук – його центральної частини.

Центр (Фортеця, Вал) – місце, де народилися Прилуки
Центральний мікрорайон Прилук – це не просто географічний центр міста, а його історичне серце. Саме тут понад тисячу років тому зародилося поселення, яке згодом перетворилося на сучасні Прилуки. У давнину на високому мисі над річкою Удай знаходилася фортеця, що захищала мешканців від нападників. Від оборонних валів і походить одна з найвідоміших народних назв цієї місцевості – Вал.
Саме звідси починалася історія міста, яке вперше згадується в літописах у 1085 році. У різні часи фортеця була важливим оборонним пунктом Київської Русі, а згодом – центром Прилуцького козацького полку. Сьогодні про ті часи нагадують залишки стародавнього городища та пам’ятний знак до 900-річчя Прилук.
Центральний мікрорайон і нині залишається осередком громадського життя. Тут розташовані головні адміністративні установи, культурні заклади, історичні пам’ятки та місця відпочинку. Саме в центрі зосереджений унікальний архітектурний ансамбль, який формувався протягом кількох століть: собор Різдва Пресвятої Богородиці (поч. XIX ст.) Спасо-Преображенський собор і Миколаївська церква – дзвіниця (поч. ХVІІІ ст.), полкова скарбниця (поч. ХVІІІ ст.), Стрітенський собор (ХІХ ст.), краєзнавчий музей, міський Будинок культури та багато історичних будівель.
Окрасою центральної частини міста є площі Володимира Мономаха та Іоасафа Білгородського, Центральна площа, Алея Героїв і Алея Любові Забашти, а також пам’ятники відомим діячам, які є окрасою міста: великому українському поетові, митцю та мислителю Тарасу Шевченку, історичному діячу великому князю Володимиру Мономаху, видатному літературознавцю, педагогу та професору Василю Маслову, українській поетесі, драматургу та прозаїку Любові Забашті, визначному церковному діячу єпископу Іоасафу Білгородському, Народному артисту України Миколі Яковченку, скульптури відомих художників, присвячені темі «Історія та духовність».
Сьогодні Центр залишається місцем, де найкраще відчувається дух Прилук. Тут поруч живуть давня історія та сучасність: старовинні храми сусідять із жвавими вулицями, а кожен камінь старого Валу нагадує про те, що саме звідси починалося місто над Удаєм.
Цікавий факт: якщо пройтися центральною частиною Прилук від Валу до площі Володимира Мономаха, можна простежити майже тисячу років історії міста – від давньоруського городища та козацьких храмів до будівель ХІХ-ХХ століть. Саме тому Центральний мікрорайон є не лише адміністративним, а й справжнім історичним серцем Прилук.

Продовження в наступних номерах