У 1936 році в Прилуках була створена Прилуцька дослідна станція, яка в радянський період стала одним із провідних центрів дослідження ефіроолійних культур. Особливу увагу тут приділяли саме м’яті та виробництву м’ятної ефірної олії. Саме тому в побуті станцію часто називали просто «М’ятною», а згодом ця назва закріпилася і за навколишнім житловим масивом.
Чим відома станція?
Протягом десятиліть тут проводили селекційну роботу, виводили нові сорти м’яти та інших культур. Науковці станції створили 14 сортів м’яти, а сама установа має понад 100 наукових розробок. Сьогодні її діяльність пов’язана переважно з декоративним садівництвом, квітникарством і вирощуванням лікарських рослин.
Природна перлина району
На території станції розташований дендропарк «Прилуцький» – об’єкт природно-заповідного фонду місцевого значення. Тут зібрані сотні видів декоративних рослин, рододендронів, хризантем, ірисів та інших культур. Для багатьох прилучан це місце давно стало справжнім зеленим оазисом міста.
Сучасний мікрорайон
Сьогодні назва «М’ятно-дослідна станція» офіційно використовується і в назві комітету самоорганізації населення №4. Центром мікрорайону традиційно вважають територію навколо вулиці Юрія Мірюти (колишня Вавілова) та дослідної станції.
Мало хто замислюється, що за звичною назвою «М’ятно-дослідна» стоїть ціла сторінка історії міста. Це не просто назва мікрорайону, а пам’ять про часи, коли Прилуки були одним із центрів української науки з вивчення лікарських та ефіроолійних рослин, а аромат прилуцької м’яти був відомий далеко за межами Чернігівщини.
Цікавий факт: Якщо Квашинці нагадують про давнє передмістя, а Рокитний – про кущі рокити над берегами Муховця, то М’ятно-дослідна станція увійшла в історію Прилук завдяки науці. Це, мабуть, єдиний мікрорайон міста, назва якого народилася не від прізвища, ремесла чи природної особливості, а від дослідницької роботи вчених. І сьогодні, промовляючи звичне «живу на Дослідній», прилучани фактично згадують сторінку наукової історії свого міста.