Зважаючи на деяку віддаленість Кустівців від стін фортеці, можна припустити, що Кустівці перетворилися в справжнє передмістя після заселення Броварок і злиття з ними. Так, уже в середині XVII століття Кустівці були досить великим поселенням. У 1657-1658 роках коштом міщанина Андрія Кендюха тут збудували дерев’яну церкву, а в документах 1731 року згадується Кустівський курінь козаків Полкової сотні. Це свідчить, що передмістя мало важливе значення для життя тодішніх Прилук.
На початку XIX ст. на Кустівцях існували вулиці (кутки): Товстоп’ятова (пізніше звалася Волошини), Шарапи, Березникова, Онищенкова та ін. Вони згадуються у зв’язку зі збором податків із міщан, які там жили.
Протягом XIX століття Кустівці забудовувалися відповідно до генерального плану міста. Водночас район ще довго зберігав сільський вигляд. Тут переважали хати-мазанки, городи, сіножаті та поля. В описі Прилук 1900 року зазначалося, що Кустівці «мають виразно сільський характер». За переписом 1897 року тут проживало понад 2,5 тисячі осіб – майже 14% населення міста.
Згодом район розрісся настільки, що прилучани почали умовно ділити його на Нижні та Верхні Кустівці. Нижніми називали стару частину біля Удаю, а Верхніми – територію, що простягалася в бік Ладанського шляху.
У радянський період Кустівці залишалися важливим сільськогосподарським осередком. У 1929 році тут створили колгосп імені Кірова, який швидко став одним із найбільших у передмістях Прилук. Він об’єднував 520 господарств, мав 807 га землі, 80 коней, трактор, молотарку, 7 сівалок, 3 жатки, 74 вози. 1962 р. колгосп було ліквідовано.
Кустівці зберегли чимало історичних пам’яток. Серед них – старовинна Трьохсвятительська церква та колишній заїжджий двір Густинського монастиря. Окрасою району залишаються й старовинні цегляні особняки з декоративною кладкою, які можна побачити на вулицях Кустівській, Перемоги та Шарапівській.
Окрема сторінка історії району пов’язана з трагічними подіями Другої світової війни. На території колишнього іподрому нацисти розстріляли близько шести тисяч мирних жителів. Сьогодні про цю трагедію нагадує меморіал жертвам фашизму (скульптор В.П. Луцак, арх. В.Г. Штолько).
Кустівці подарували місту й чимало відомих особистостей. Саме тут народилася та жила видатна українська поетеса Любов Забашта (будинок №91 на вул. Перемоги), ім’я якої нині носить Центральна міська бібліотека. Також у цьому районі народився відомий український учений-психолог Олександр Щербина. Його будинок зберігся в перебудованому вигляді на вулиці Героїв Чорнобиля (колишня Петропавлівська) №55.
Сучасні Кустівці – це поєднання історії та сьогодення. Тут знаходиться фабрика господарських виробів (не діє), а також працюють освітні заклади, зокрема, ліцей №6, гімназія №10, Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка, функціонують житлові квартали та приватна забудова. Попри розвиток міста, район зумів зберегти власну атмосферу та історичну пам’ять.
Цікавий факт: навіть сьогодні багато прилучан називають себе не жителями певної вулиці, а саме «кустівчанами». І це ще раз доводить, що Кустівці – не просто мікрорайон на карті міста, а окрема сторінка багатовікової історії Прилук зі своїм характером, традиціями та особливим духом.