Прилуки в часі (34)
Уже п’ятий рік триває повномасштабна війна росії проти України. І якщо на початку багатьом здавалося, що це десь далеко, то сьогодні кожен українець відчув: війна поруч. Вона не десь на карті – вона в новинах, у телефонних дзвінках, у нічних тривогах, у вибитих вікнах і в чорних стрічках на фотографіях.
Страждає вся країна. Гинуть мирні люди – діти, жінки, старші люди. Це не суха статистика, це чиїсь батьки, чиїсь діти, чиїсь друзі. Це життя, які вже не повернути.
Прилуки, здавалося б, місто відносно спокійне. Не при- фронтове, не на передовій. Але війна дістала і сюди. Вона приходить раптово – без попередження, без логіки. То «шахед» влучає в промислове підприємство. То удар приходиться по звичайному житловому будинку. І тоді гинуть люди. Гинуть невинні. Серед них – навіть діти. Маленькі, які тільки починали жити.
2026 рік надихнув пригадати благородну тварину, що втілює грацію та красу. Мова йде про коней, які спливають у пам’яті старожилів нашого міста. Про коней, життя яких пов’язане з місцевим іподромом.
Для сучасної молоді словосполучення «іподром у Прилуках» звучить, певне, якоюсь фантастикою. Звісно, важко уявити, що в Прилуках міг бути іподром. Але він таки був доволі довго на Кустівцях (квартал обмежений вулицями: Ярмаркова, Європейська (в минулому Костянтинівська), Івана Мельниченка (в минулому Комсомольська), Київська).
Коні скрізь були поруч із людиною. Орали. Сіяли. Воювали. Найвідоміші посіли гідне місце у світовій історії та літературі поряд зі своїми господарями. Традиційними місцями для проведення кінно-спортивних змагань, виставок коней і випробувань стали іподроми.
Продовження. Початок у №2
2 серпня виповнюється 80 років від дня народження майстра спорту міжнародного класу СРСР та України з авіамодельного спорту в класі гоночних моделей, багаторазового чемпіона Європи, СРСР, уродженця Прилук – Олександра Володимировича Короткого (1946 р.н.).
23 серпня виповнюється 60 років від дня народження члена Спілки художників України, уродженця м. Прилуки – Олега Борисовича Давиденка (1966 р.н.).
8 вересня виповнюється 80 років від дня народження заслуженого будівельника України – Івана Пилиповича Бурлаки (1946 р.н.).
10 вересня виповнюється 110 років від дня народження заслуженого працівника МВС України – Алли Яківни Шевченко (1916-2009 рр.).
14 вересня виповнюється 245 років із часу виникнення пожежі (1781), після якої в місті залишилися лише кам’яні споруди: Миколаївська, Спасо-Преображенська церкви та полкова скарбниця.
325 років від дня народження історика, який довгий час жив і працював у Прилуках, автора хроніки з історії України ХIV-XVI cт. Степана Васильовича Лукомського (1701-1779 рр.).
195 років від дня народження професора медицини, уродженця м. Прилуки Олександра Олександровича Шеффера (1831-1897рр.).
Лютий 1846 р. – 180 років із часу перебування проїздом у Прилуках Т.Г. Шевченка, коли він допомагав бідній єврейській сім’ї рятувати від пожежі будинок і майно.
6 лютого виповнюється 90 років від дня народження першого серед прилучан майстра спорту з легкої атлетики, уродженця Прилук – Миколи Гавриловича Клязники (1936-2002 рр.).
9 лютого виповнюється 90 років від дня народження заслуженого працівника торгівлі України – Лідії Андріївни Москалець (1936 р.н.).
12 лютого виповнюється 205 років від дня народження лікаря, доктора медицини – Олексія Миколайовича Орловського (1821-1856 рр.).
365 років із часу отримання пернача прилуцького полковника Лазарем Горленком. Очолював полковий уряд: 1661-1662, 1664-1668, 1672-1676, 1678-1679, 1680-1687 рр.
355 років із часу призначення Прилуцьким полковником Семена Третяка (1671-1672 рр.).
165 років із часу побудови першої в місті єврейської синагоги (колишній кінотеатр ім. М. Горького), (1861 р.).
160 років із часу відкриття земської лікарні на 40 ліжок (1866 р.).
110 років тому хлібобулочні вироби почала випікати булочна М.А. Барського (на місці нинішнього готелю «Прилуки») (1916 р.).
105 років із часу заснування фабрики гнутих меблів. У 1936 році передано меблевому комбінату (1921 р.).
105 років із часу заснування міського радіовузла (1921 р.) як радіостанції, що приймала передачі з м. Харків.
Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині
Тему обробки волокнистих речовин завершимо ще одним із видів українських народно-художніх промислів, поширеним у нашому регіоні, а саме КИЛИМАРСТВОМ.
Килимами користувалися в побуті (завішували стіни, покривали столи, скрині, лави, підлогу, сани), використовували у святкових й урочистих обрядах. З описів майна гетьманів України довідуємось, що в маєтках Івана Скоропадського налічувалося аж 124 килими.
Історик О.Ф. Шафонський у своїй праці зазначав, що в східних і північних повітах Полтавщини, у тому числі й на Прилуччині, «робили дуже гарні килими». Їх ткали козаки, міщани, селяни-кріпаки в поміщицьких майстернях. Дослідник історії Полтавщини І.Ф. Павловський наводить ціни килимових виробів, що експонувалися на сільськогосподарській виставці 1837 року в Полтаві: килим поміщиці Васильчикової коштував 3000 руб., килим Кулябко з Лубенського повіту – від 150 до 300 руб., килим середнього розміру О. фон Ріттер із Прилуцького повіту – від 200 до 300 руб.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Заголовок
- ВОЛОДИМИР КУЗЬМЕНКО: ДЕВ’ЯНОСТО РОКІВ ЖИТТЯ, ВІДДАНОГО ЛЮДЯМ І РІДНОМУ МІСТУ Прокоментуй першим!
- Пам’ять, викарбувана в камені Прокоментуй першим!
- Будівництво підземних шкіл продовжується Прокоментуй першим!
- Не шкодував себе заради рідної землі… Прокоментуй першим!
- Прилуки, яких ми не знаємо Прокоментуй першим!
- Сучасний простір «АРТБЕЗПЕКА» в укритті МБК Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 134 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті