До Міжнародного дня волонтера Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова нагородила Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» та голову наглядової ради фонду, першого заступника Комітету ВР з питань здоров’я нації Валерія ДУБІЛЯ за багаторічну підтримку, системну допомогу медзакладу та вагомий внесок у порятунок поранених військових і цивільних.
Лікарня імені Мечникова понад десять років залишається одним із ключових центрів порятунку тяжкопоранених із найгарячіших напрямків фронту. Колектив медиків здійснює унікальну роботу – 51 000 поранених військових і цивільних пройшли лікування у Мечникова, і 96% із них вдалося врятувати.

Російсько-українська війна – час великих і складних випробувань. Щодня наші воїни на передовій, а український народ у тилу чинять опір агресору, демонструючи неймовірну стійкість і незламність духу.
Прилуцька громада знову в жалобі. 4 грудня ми провели в останню дорогу нашого земляка, життя якого відібрала безжальна війна. Схиливши голови на знак вдячності та шани громада попрощалася із загиблим захисником України – матросом морської піхоти Збройних Сил України ТЕЛУХОМ Павлом Петровичем.

Народився Павло Телух 23 жовтня 1982 року в місті Павлоград Дніпропетровської області. У 13 років разом із сім’єю перебрався до Прилук. Тут почався новий етап його життя. Навчання продовжив у школі-гімназії №9. Після школи вступив до Прилуцького професійного ліцею на спеціальність «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування. Газозварник».

Місто Прилуки стало одним із 19 міст України, у яких впроваджувалася всеукраїнська програма стажування під егідою Національного агентства України з питань державної служби.
НАДС активно підтримує та координує програми стажування для молоді та інших категорій громадян, щоб вони могли здобути досвід роботи в органах влади та місцевого самоврядування, ознайомитися з роботою державних органів, отримати практичні навички, що сприяє їхньому професійному розвитку та інтеграції у сферу держслужби.
Для нашого міста це був дійсно важливий крок, адже вдалося не лише долучитися до програми, а й показати, що місцеве самоврядування може бути відкритим для молоді.

Прилуцька міська рада повідомляє, що на зимовий період змінюється рух одного з міських автобусів.

5 грудня в спортивному залі Прилуцького гуманітарного-педагогічного фахового коледжу імені Івана Франка відбувся турнір із волейболу, присвячений пам’яті випускника Володимира Савченка та Дню Збройних Сил України.
Учасники вшанували загиблих Героїв хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу випускників.
Вітальні слова учасникам турніру висловили: в.о. директора коледжу Вікторія ДРОНЬ, керівник фізичного виховання Петро ДЯЧЕНКО, класний керівник загиблого Героя Руслан САЛІВОН, його одногрупник Олег ЯКУНЬ та головний суддя змагань Григорій ПАВЛЕНКО.
Також на спортивний захід завітали начальник відділу молоді та спорту Прилуцької міської ради Олена ЧАБАК, воїни-випускники коледжу Євгеній САМОЙЛЕНКО, Олександр ФЕДОРЧЕНКО, Денис КОЛОМІЄЦЬ та Роман КАРАБУТ, а також рідні загиблого Героя.

Війна, що триває вже роки, залишила глибокі шрами на душах українців, перетворивши звичайні дні на нескінченний ланцюг невизначеності. Кожен зниклий – це не просто цифра в статистиці, а чиєсь життя, сповнене спогадів, мрій і зв’язків, що раптово обірвалися. У 2025 році ця тема набуває особливої гостроти, бо цифри ростуть, а відповіді на запитання «де вони?» залишаються примарними тінями на тлі руїн і кордонів.
Коли ми говоримо про зниклих безвісти, то маємо на увазі не лише жертв конфлікту, але й тих, хто зник через інші обставини – від природних катастроф до кримінальних злочинів. Однак у сучасній Україні війна домінує в цій сумній картині, роблячи її схожою на відкриту рану, що не гоїться. Родичі чекають новин роками, переглядаючи фото, слухаючи чутки, і намагаючись утримати надію в серці, яке рветься від болю.
За офіційними даними станом на квітень 2025 року в Україні понад 400 000 людей вважаються зниклими безвісти. На превеликий жаль, серед них є і прилучани.

Підрозділи ДПСУ – «Фенікс», «Помста», «Прайм», «Шквал», «Сталевий кордон» та інші – обороняють не лише кордони: вони закривають найгарячіші ділянки Куп’янського, Лиманського, Торецького, Покровського та Північного напрямків. Прикордонники ведуть аеророзвідку, нищать ворожу техніку, зв’язок і штурмові групи, тримаючи критичні рубежі оборони.
До цих підрозділів Державної прикордонної служби України фонд «Надія» разом із Валерієм ДУБІЛЕМ і Вітою ПРИСЯЖНЮК передали необхідне обладнання – сучасні системи РЕБ-наплічники, потужні зарядні станції та генератори, комплекти супутникового зв’язку Starlink, тактичні ноші для евакуації поранених, обладнання для шпиталю прикордонної служби, де лікують важкопоранених із фронту.

ову в скорботі. Ми провели в останню дорогу ще одного свого земляка, життя якого обірвалося під час боротьби з російським окупантом.
На щиті до рідного дому повернувся Герой, боротьба за справедливість і мирне життя на рідній землі для якого були життєвим кредо. Сьогодні ми попрощалися з загиблим військовослужбовцем Збройних Сил України КАНИГІНИМ Романом Веннадійовичем.

Народився Роман Канигін 3 грудня 1983 року в Прилуках. Навчався в Прилуцькій школі №13. Він ріс справжнім лідером, який завжди ставав на бік правди й допомагав іншим. Саме тому після школи не задумуючись обрав свій шлях по життю – служіння державі – і вступив до Броварського поліцейського коледжу. Там розкрив свої найкращі риси: дисциплінованість, працьовитість і щирий патріотизм.
Після навчання в коледжі упевнено продовжив обраний шлях і вступив до Національної Академії внутрішніх справ у місті Київ на заочне відділення. Мав величезне бажання служити рідній державі й захищати її. Саме тоді Роман підписав контракт із Сумським прикордонним загоном та став воїном Державної прикордонної служби України.