І справді, презентацію розпочали в залі міського Будинку культури, а продовжувати довелося вже в укритті. Та навіть повітряна тривога не змогла зруйнувати атмосферу творчої зустрічі. Звучали вірші, щирі слова, музика, а головне – відчувалася та особлива єдність людей, які розуміють одне одного без зайвих пояснень.
Лілія Василівна читала власні поезії, у яких поруч із воєнними переживаннями живуть філософські роздуми, спогади про минуле, картини природи, ніжність і кохання. Музичного настрою зустрічі додали Олександр Ярмошенко, який виконав мелодію на саксофоні, Таміла Нечаєва з авторською піснею та Тетяна Карпенко, котра подарувала присутнім пісню «З тобою тепло так!» у супроводі бандури.
Тема війни для Лілії Черненко не нова. Ще у 2016 році побачив світ її роман «Прощена неділя» – один із перших на Чернігівщині літературних творів про російсько-українську війну, що розпочалася у 2014-му. За цей твір письменницю відзначили нагрудним знаком «За заслуги перед Збройними Силами України» та Міжнародною патріотичною медаллю Івана Мазепи.
Її антивоєнні поезії друкувалися в міжнародному альманасі «День поезії», виходили на літературному сайті «Свобода слова» в американській Атланті. Авторка також стала дипломанткою міжнародного поетичного фестивалю «Гамаюн» у Вільнюсі. А як журналістка й документалістка долучилася до міжнародного проєкту «Чернігів у вогні», зокрема, до створення томів «Щит нації» та «Форпост: люди, які тримають Україну».
Та за всіма творчими здобутками стоїть передусім людина, яка, як і мільйони українців, щодня проживає війну. І знаходить у слові можливість висловити те, що іноді неможливо передати звичайною розмовою.
«Мої вірші – це мій рятувальний ковчег», – зізнається письменниця. І додає: навіть у цей страшний час продовжують народжуватися і діти, і книги.
Важливо, що нова збірка не залишиться лише на полицях тих, хто побував на презентації. За словами авторки, примірники «Щоденника війни і любові» будуть подаровані всім бібліотекам міста, а також бібліотекам ліцеїв і коледжів. Тож із її поезією зможуть познайомитися й інші прилучани.
Поява книги стала можливою завдяки фінансовій підтримці відомого на Чернігівщині благодійника, Почесного громадянина міста Прилуки Анатолія Мірошниченка. За допомогу в організації презентації письменниця також подякувала директору міського Будинку культури Олександру Дубовику та його заступниці Катерині Мовчан.
Згадуючи зустріч, авторка написала, що бачила в очах присутніх розуміння своїх віршів. Адже нині в українців – спільний біль, спільна біда та спільна надія.
Мабуть, у цьому й полягає особлива сила «Щоденника війни і любові». Він народився в час, коли навколо так багато руйнувань, але сам став свідченням того, що навіть під звуки сирен люди продовжують творити, любити, знаходити красу й ділитися нею з іншими. І поки звучить українське слово – живе наша пам’ять, наша надія та наша віра в майбутнє.