Напередодні великого свята Христового Воскресіння Прилуки пережили один із тих моментів, коли сльози радості змішуються з гордістю, а серце громади б’ється в унісон. Після тривалого російського полону на рідну землю повернувся наш земляк, мужній воїн і справжній Герой – Сергій БАРАНЮК.
Його звільнення стало можливим у межах чергового обміну полоненими – події, на яку щодня чекають сотні українських родин. І ось цього дня – ще одна перемога життя над неволею.
Зустріч була щемкою та водночас світлою. Рідні не стримували сліз, друзі міцно обіймали, а слова вдячності лунали звідусіль. Волонтери, представники міської влади, побратими та спільнота родин військовополонених зібралися разом, щоб зустріти воїна і сказати найголовніше: «Ти вдома. Ми чекали. Дякуємо за витримку».
Особливо символічним і глибоко зворушливим став момент, коли Сергій підійшов до Банера Надії, де розміщені світлини зниклих безвісти, і власноруч зняв своє фото. Цей жест – без слів – сказав більше, ніж будь-які промови. Він став знаком повернення, знаком перемоги життя над невідомістю, болем і довгим очікуванням.
Цей день став символом єдності, віри та незламності. Не менш зворушливим моментом стало спільне запалення свічки надії звільненими з полону воїнами – Олександром Хімичем, Олексієм Кузьменком, Сергієм Баранюком, Андрієм Юхименком і Романом Тандурою. У цьому вогні – пам’ять, біль і водночас незгасна віра в повернення кожного, хто досі перебуває в неволі або вважається зниклим безвісти.
Світло цієї свічки – це наша спільна обітниця: боротися, чекати та вірити. Бо Україна не забуває своїх.
Прилуки зустріли свого захисника з любов’ю та гордістю. І в цей день уся громада ще раз переконалася: наші воїни – незламні. Вони вистояли там, де, здавалося, неможливо, і повертаються додому, щоб жити, обіймати, дихати рідним повітрям.
Ми чекаємо кожного. І кожен повернеться.
З матеріалів міської ради
З матеріалів міської ради
