У 2023 році Ярослав не зміг бути осторонь війни, коли рідна земля потребувала захисту, тому не вагаючись приєднався до лав Збройних Сил України, де служив за контрактом. Проходив військову службу в частині А225 окремої штурмової бригади, куди прийшов простим солдатом-кулеметником. Старанно виконував бойові накази, зарекомендував себе з кращої сторони та згодом став командиром відділення. Брав безпосередню участь у боях за Часів Яр на Донецькому напрямку, де за проявлену мужність був нагороджений Відзнакою «За важкі штурмові бої».

У серпні 2024 року здійснював прорив російського кордону на Курському напрямку, де зазнав поранення. Лікування проходив у Прилуках, у той час і прикипів душею до нашого міста та його людей. Після повернення до служби, був призначений заступником командира роти, а згодом командиром роти. Ярослав Сергійович користувався безперечним авторитетом і повагою серед офіцерського складу, сумлінно виконував свій службовий обов’язок, вболіваючи душею за спільну справу та рідну частину.

21 грудня 2024 року на Курському напрямку молодший сержант Ярослав Скородумов загинув.
У глибокому смутку залишились рідні Героя: мама, вітчим, сестра, бабуся, тітка Оксана, друзі, знайомі. Прилуцька земля, як і заповідав сам Ярослав, стала місцем вічного спочинку українського воїна.

Честь і слава Герою!