Городяни (130)
Безжальна війна усе більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло, здоров’я та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом, виборюючи для свого народу вільну й незалежну Батьківщину.
У ці дні Прилуки зову в скорботі. На щиті до рідного дому повернувся Герой. Ще зовсім молодий. Він ще не встиг пожити, створити сім’ю та народити дітей. Зарано відійшов у вічність. Життя його забрала страшна війна.
6 грудня ми всією громадою, приклонивши коліно, провели на вічний спочинок військовослужбовця старшого солдата Збройних Сил України Дмитра Андрійовича САВИЦЬКОГО.
Боротьба за життя та свободу українського народу продовжується щохвилини. З хоробрістю та стійкістю військовослужбовці Збройних Сил України захищають свою Батьківщину та її народ. Але, на жаль, у цій запеклій боротьбі військовослужбовці втрачають своє здоров’я та життя.
Скорботні дні приходять у нашу громаду надто часто. Звістки про загибель воїнів спустошують наші серця. Кожне прізвище загиблого воїна – це історія відваги в бою, це окрема історія життя, покладеного на вівтар заради вільного майбутнього тих, кого вони любили, заради українського народу.
На щиті до рідної землі повернулися Герої – головний сержант ЧАЙКОВСЬКИЙ Сергій Едуардович і солдат ЛУКАШ Олександр Олегович. 5 листопада ми всією громадою провели їх на вічний спочинок.
Багато днів поспіль ми боремося за свою цілісність, за життя та свободу українського народу. Вірні сини та доньки України, які несуть службу в лавах Сил оборони, захищають свою Батьківщину та її народ. На полі бою титанічно виборюються вільна держава та право бути вільною нацією, яка пам’ятає свою історію, цінує свою рідну мову та культуру.
Сьогоденна війна – це запекла боротьба, яка супроводжується численними досягненнями та, на жаль, втратами.
20 жовтня Прилуцька громада провела в останню дорогу Героя, життя якого відібрала безжальна війна, – військовослужбовця, старшого лейтенанта Збройних Сил України РУДІКА Сергія Володимировича.
Народився Сергій Володимирович 1971 року в Прилуках. Шкільні роки проходили в загальноосвітній школі №6. Після здобуття неповної середньої освіти вступив до Слов’янського авіаційного училища технічної авіації, яке закінчив у 1991 році. Працював і проживав за кордоном. Створив сім’ю. У шлюбі народилося четверо дітей.
Війна все більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом. Виборюючи для свого народу вільну та незалежну Батьківщину, наші мужні захисники і захисниці втрачають на полі бою здоров’я та, на жаль, своє життя.
6 жовтня сумна звістка знову сколихнула Прилуки. На щиті до рідного дому повернулися відразу двоє Героїв, які втратили свої дорогоцінні життя в бою з окупантом.
Схиливши голови та приклонивши коліно на знак шани, Прилуцька громада провела в останню дорогу своїх земляків – військовослужбовців Збройних Сил України молодшого сержанта НАЙКА Олександра Вячеславовича та старшого солдата ЛЕВЧЕНКА Володимира Васильовича.
Володимир Левченко народився 8 лютого 1978 року в місті Прилуки. Закінчив загальноосвітню школу №7. Після шкільного навчання вступив до профтехучилища та здобував освіту за спеціальністю «Електрогазо- зварювальник». Прошов строкову службу в армії. Після демобілізації працював водієм на фурах різних підприємств міста та України. Отримав заочно другу освіту електрика.
Коли прийшов час, не вагаючись став на захист Батьківщини та українського народу.
На жаль, у бою за Україну, її свободу та незалежність, на полі бою на Курському напрямку 3 жовтня 2024 року Володимир Левченко загинув.
Невимовним болем сповнені нині серця рідних Володимира. Його оплакують мама Наталія Григорівна, дружина Наталія, донька Влада, брат Олег.
За кожною жертвою цієї жорстокої війни стоїть величезна особиста трагедія українців, які втрачають найрідніших, дорогих серцю людей.
Висловлюємо найщиріші слова співчуття рідним загиблих. А самим Героям – вічна шана та слава!
Війна все більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом. Виборюючи для свого народу вільну та незалежну Батьківщину, наші мужні захисники і захисниці втрачають на полі бою здоров’я та, на жаль, своє життя.
6 жовтня сумна звістка знову сколихнула Прилуки. На щиті до рідного дому повернулися відразу двоє Героїв, які втратили свої дорогоцінні життя в бою з окупантом.
Схиливши голови та приклонивши коліно на знак шани, Прилуцька громада провела в останню дорогу своїх земляків – військовослужбовців Збройних Сил України молодшого сержанта НАЙКА Олександра Вячеславовича та старшого солдата ЛЕВЧЕНКА Володимира Васильовича.