Прилуки в часі

Прилуки в часі (31)

Четвер, Січ. 15 2026

Пам’ятні дати на 2026 рік (персоналії)

325 років від дня народження історика, який довгий час жив і працював у Прилуках, автора хроніки з історії України ХIV-XVI cт. Степана Васильовича Лукомського (1701-1779 рр.).
195 років від дня народження професора медицини, уродженця м. Прилуки Олександра Олександровича Шеффера (1831-1897рр.).
Лютий 1846 р. – 180 років із часу перебування проїздом у Прилуках Т.Г. Шевченка, коли він допомагав бідній єврейській сім’ї рятувати від пожежі будинок і майно.
6 лютого виповнюється 90 років від дня народження першого серед прилучан майстра спорту з легкої атлетики, уродженця Прилук – Миколи Гавриловича Клязники (1936-2002 рр.).
9 лютого виповнюється 90 років від дня народження заслуженого працівника торгівлі України – Лідії Андріївни Москалець (1936 р.н.).
12 лютого виповнюється 205 років від дня народження лікаря, доктора медицини – Олексія Миколайовича Орловського (1821-1856 рр.).

Детальнiше..

Четвер, Січ. 15 2026

0 коментарів

Пам’ятні дати на 2026 рік

365 років із часу отримання пернача прилуцького полковника Лазарем Горленком. Очолював полковий уряд: 1661-1662, 1664-1668, 1672-1676, 1678-1679, 1680-1687 рр.
355 років із часу призначення Прилуцьким полковником Семена Третяка (1671-1672 рр.).
165 років із часу побудови першої в місті єврейської синагоги (колишній кінотеатр ім. М. Горького), (1861 р.).
160 років із часу відкриття земської лікарні на 40 ліжок (1866 р.).
110 років тому хлібобулочні вироби почала випікати булочна М.А. Барського (на місці нинішнього готелю «Прилуки») (1916 р.).
105 років із часу заснування фабрики гнутих меблів. У 1936 році передано меблевому комбінату (1921 р.).
105 років із часу заснування міського радіовузла (1921 р.) як радіостанції, що приймала передачі з м. Харків.

Детальнiше..

П'ятниця, Січ. 03 2025

0 коментарів

Екскурс у Прилуцьку минувшину

Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині

Тему обробки волокнистих речовин завершимо ще одним із видів українських народно-художніх промислів, поширеним у нашому регіоні, а саме КИЛИМАРСТВОМ.
Килимами користувалися в побуті (завішували стіни, покривали столи, скрині, лави, підлогу, сани), використовували у святкових й урочистих обрядах. З описів майна гетьманів України довідуємось, що в маєтках Івана Скоропадського налічувалося аж 124 килими.
Історик О.Ф. Шафонський у своїй праці зазначав, що в східних і північних повітах Полтавщини, у тому числі й на Прилуччині, «робили дуже гарні килими». Їх ткали козаки, міщани, селяни-кріпаки в поміщицьких майстернях. Дослідник історії Полтавщини І.Ф. Павловський наводить ціни килимових виробів, що експонувалися на сільськогосподарській виставці 1837 року в Полтаві: килим поміщиці Васильчикової коштував 3000 руб., килим Кулябко з Лубенського повіту – від 150 до 300 руб., килим середнього розміру О. фон Ріттер із Прилуцького повіту – від 200 до 300 руб.

Детальнiше..

П'ятниця, Груд. 13 2024

0 коментарів

Екскурс у Прилуцьку минувшину

Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині

Продовжуємо серію статей,
які допоможуть прилучанам краще зрозуміти задум ініціативної групи
та потенціал Прилуцької громади
в напрямку відродження забутого
народного ремесла в нашому регіоні.

У попередніх статтях ми розповіли як відбувався процес обробки волокнистих речовин і як створювалася пряжа. І от дійшли до найцікавішого – ТКАЦТВА.
Ткацтво – одне з найдавніших і найбільш поширених ремесел українського народу. Велика потреба людини в тканинах для вбрання, оздоблення житла, господарських потреб, зумовили виготовлення їх у домашніх умовах у кожній селянській сім’ї.
Значного піднесення ткацьке ремесло зазнало в часи Київської Русі. У цей час відбувся перехід від більш простого первісного ткацького знаряддя – верстата вертикального типу, про будову якого майже нічого не відомо, до більш досконалої конструкції – горизонтального.
Найбільшого розвитку ткацьке ремесло набуло в другій половині XIX – на початку XX століть у центральних районах України, особливо на Лівобережжі. Селяни в усі часи вирощували коноплі та льон, тому й мали свою власну сировину для домашнього виготовлення одягу. Вони самі виготовляли полотно, сукно, килими, хустки, рядна, плахти, рушники тощо.

Детальнiше..

Четвер, Лист. 28 2024

0 коментарів

Екскурс у Прилуцьку минувшину

Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині

Зупинимося на процесі підготовки сировини на Прилуччині більш детально. Коноплі мають чоловічі (плоскінь) та жіночі (матірка) стебла. Збирали спершу в серпні плоскінь, яка скоріше дозріває й має більш тонке волокно, а після дозрівання насіння – матірку.
Коноплі й льон виривали з корінням у жмені (пучки стебел, скільки може охопити рука при збиранні), в’язали у горстки (від 4 до 5 жмень), які ставили у копи (60 горсток) або полукіпки, на зразок куренів для досушування на сонці. Висушені стебла матірки обмолочували (вибивали) прачем – плоским дерев’яним валком із ручкою, а потім везли до води вимочувати. Коноплі складали на дно річки, ставка, копанки, чи спеціально викопаних для цього канав і вкривали мулом, щоб добре вимокли. Плоскінь вимочували 2 тижні, а матірку не менше 3 тижнів.
На Прилуччині люди з деяких сіл вимушені були возити коноплі для вимочування на великі відстані. Так, у 1886 році селяни з хутора Кротів возили коноплі за 20 км до села Манжосівка на Удаї. Мешканці сіл Обичів, Рудівка, Ладівщина, Гнилиця, у яких не було своїх вільних місць для вимочування конопель, були змушені платити по 10-20 коп або відпрацювати 1-2 дні за копу на користь власників води, де вимочувалися коноплі. Мешканці села Гурбинці за вимочування конопель віддавали кожну десяту горстку.
Щоб питна вода не псувалася коноплями, їх вимочували в тих місцях, де не напували худобу. У с. Богданівка під час вимочування конопель худобу напували з колодязів, хоча в Ладані на це не звертали уваги, говорячи, що проточною річковою водою не можна отруїтися.

Детальнiше..

Вівторок, Лист. 26 2024

0 коментарів

Екскурс у Прилуцьку минувшину

Відродження забутого народного ремесла на Прилуччині

Знання, найдавніші традиції, технологічні навички, художні стилі, віками нагромаджений професійний ремісничий і художній досвід передавалися від покоління до покоління на широких теренах України. Саме тому ремесла й промисли виражають спадкоємність, самобутність і культурну різноманітність, характерну для певного регіону чи осередку.

А чи знали ви, що Прилуки та Прилуччина здавна також славилися різного роду ремеслами, зокрема, вирощуванням і обробкою технічних конопель? Сьогодні це народне ремесло в нашій місцевості майже забуте, але є прилучани, які мають велике бажання та амбіції його відродити. Наразі їх небагато, але всі вони активні та цілеспрямовані й відкриті до нових ідей і пропозицій, а також підтримки в реалізації своїх задумів.
Даною публікацією розпочнемо серію статей, які допоможуть прилучанам краще зрозуміти задум ініціативної групи та потенціал Прилуцької громади в напрямку відродження забутого народного ремесла в нашому регіоні.

Пропонуємо вам поринути в історію та згадати (або ж дізнатися) про найпоширеніші народні ремесла Прилуччини.

Детальнiше..