У 2020 році, розуміючи важливість виконання військового обов’язку, Олександр підписав контракт і став на захист рідної землі та українського народу. Проходив службу на посаді номер обслуги 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу механізованої роти військової частини.
Вірний друг, товариш, побратим, справжній патріот, відданий син своєї неньки України – таким його запам’ятали знайомі.
Будучи вірним військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, Олександр загинув 15 квітня 2025 року при виконанні бойового завдання на Донеччині.
У глибокому смутку залишилися рідні Олександра: мама Лариса Михайлівна, брати Євгеній і Максим, друзі, знайомі, побратими та вся громада.
На жаль, загинув іще один прилучанин – Дмитро Юденич, який народився 2 травня 1985 року в нашому місті. Навчався в середній школі №13. Закінчив Прилуцьке професійне училище за спеціальністю «слюсар із ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів категорії С». Згодом закінчив Сумський університет. Працював на підприємствах міста та району.
З почуттям справедливості, розуміючи важливість виконання військового обов’язку, став на захист рідної землі. 13 квітня 2025 року, відданий військовій присязі на вірність українському народу, при виконанні бойового завдання в Курській області російської федерації солдат Дмитро Юденич загинув.
У глибокому смутку залишилися рідні Дмитра: дружина Надія Володимирівна, мама Антоніна Іванівна, сестра Анна, друзі, знайомі, побратими та вся громада.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль і гіркоту від втрати.
Доля Олександра та Дмитра присудила їм стати Героями, які залишаться в нашій пам’яті захисниками України, відважними воїнами нашої землі.
Слава Героям України!
