Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України зазнали руйнувань і знищення більш ніж 30 музеїв, які слугували осередками історико-культурної спадщини та джерелами самоідентифікації нації.
У зв’язку зі збройною агресією з боку країни-сусіда питання збереження спадщини постало як ніколи актуально та гостро. У лютому та березні 2022 року місто Прилуки було під постійною загрозою вторгнення окупаційних військ. Цінні експонати, що складали експозицію історичного відділу Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова, було еваку- йовано до більш безпечних місць, екс- позицію історичного відділу розформовано. Через майже півтора роки «спокою» та «безлюддя» музейні експонати повернулися до місця експонування, щоправда тимчасово.
Причиною стала реалізація краєзнавчим музеєм #запідтримкиУКФ (Українського Культурного Фонду) грантового проєкту «Віртуальний спадок». Проєкт покликаний вирішити проблему збереження та доступності локальної спадщини в умовах воєнного стану шляхом створення віртуальної екскурсії Прилуцьким краєзнавчим музеєм ім. В.І. Маслова. Основним продуктом проєкту стане віртуальна екскурсія з аудіогідом і 3D моделями 29 унікальних експонатів. Проєкт передбачає виготовлення промоційної продукції – листівок із зображенням унікальних музейних експонатів і доповненою реальністю, рекламних флайєрів.

Боротьба за життя та свободу українського народу продовжується щохвилини. З хоробрістю, стійкістю та вірою в Перемогу військовослужбовці ЗСУ захищають свою Батьківщину та її народ. Проте кожен синьо-жовтий прапор, який ми піднімаємо над звільненим селом чи містом, має ціну – це десятки таких самих прапорів на кладовищах, страждання, біль, несправедливість, втрати. Це щоденна жорстока реальність.
22 липня прилучани знову зібралися в самому центі міста біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, аби провести в останню дорогу свого земляка – Героя, життя якого відібрала безжальна війна.
Тепер йому навіки 37… Військовослужбовець, молодший сержант Збройних Сил України, Бодянський Сергій Михайлович лише 16 липня відзначив свій день народження, а вже наступного дня його молоде та повне мрій і сподівань життя обірвала російська орда. Повернувся Герой додому «на щиті».
Народився Сергій Бодянський 16 липня 1986 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №10. У 2001 році після шкільного навчання вступив до Прилуцького професійно-технічного училища. У 2004 році успішно його закінчив і здобув освіту за спеціальністю електромонтажник силових мереж та електроустаткування.
Строкову військову службу проходив у місті Вишгород. Сергій працював водієм в управлінні ветеринарної медицини, пізніше був торговим представником.

Уперше за пів року міський голова Ольга Попенко провела апаратну нараду із заступниками міського голови, начальниками управлінь і відділів міської ради, головами комітетів самоорганізації населення, керівниками комунальних підприємств, закладів культури, закладів соціальної сфери та представником Прилуцького районного управління Головного управління ДСНС України в Чернігівській області.
Одним із питань, яке піднімалося на нараді, було питання підготовки міста до зими.
Так, наразі літо ще в самому розпалі та, не дивлячись на це, саме час готуватися до осінньо-зимового періоду. Комунальні підприємства міста, такі як «Прилукитепловодопостачання», «Послуга», «Прилукижитлобуд» на сьогодні в активній фазі такої підготовки.
З метою забезпечення своєчасної підготовки об’єктів житлово-комунального господарства та закладів бюджетної сфери міста до роботи в осінньо-зимовий період 2023-2024 років підготовлено розпорядження міським головою від 9 червня поточного року, яким затверджено відповідний план дій.
Про рівень підготовки комунальників до осінньо-зимового періоду в ході апаратної наради міського голови на початку тижня звітував профільний заступник міського голови Володимир Мазуренко.
Нагадаємо, що житловий фонд Прилук налічує 325 багатоквартирних будинків. 122 з них перебувають на утриманні КП «Прилукижитлобуд», ще 72 будинки – на єдиному тарифі (досі не визначилися з формою управління), відповідно вони також обслуговуються «Прилукижитлобудом».

Відповідно до Конституції України захист Вітчизни, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов’язком громадян України.
На всій території України Указами Президента України введено воєнний стан та оголошено і проводиться загальна мобілізація.
Під час мобілізації громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Резервісти зобов’язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини або керівника відповідного ТЦК та СП.
Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника ТЦК та СП.
Керівники підприємств, організацій та установ міста відповідають за ведення військового обліку та явку військовозобов’язаних до РТЦК та СП.

17 липня представники відділу сім’ї, молоді та спорту Прилуцької міської ради провели зустріч із керівництвом і підписали Меморандум про співпрацю з ГО «Рух Олександра Педана JuniorS», які спільно з Дитячим фондом ООН ЮНІСЕФ в Україні реалізовують програму розвитку та залучення молоді.
Проєкт реалізується у 20 містах України, зокрема в місті Прилуки. У Прилуцькому ліцеї №1 ім. Г. Вороного вже відкрито «Ігровий клуб Спільно JuniorS».

Прийшов той чорний час, коли Прилуччина мало не щодня хоронить Героїв, які гинуть у російсько-українській війні, віддаючи своє життя за наш із вами спокій.
15 липня прилучани провели в засвіти Воїна-захисника, життя якого обірвала жорстока війна – старшого солдата Збройних Сил України ГУЛАКА Анатолія Михайловича.

Народився Анатолій Гулак 5 лютого 1980 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №10. Після закінчення вступив до Ладанського середнього професійно-технічного училища на спеціальність столярна справа. Працював на різних підприємствах, а також був охоронцем у будівельній організації.
Анатолій Гулак, взявши до рук зброю, обрав нелегкий шлях боротьби за рідну Батьківщину. У 3 механізованій бригаді військової частини А4773 зарекомендував себе з позитивного боку. До виконання службових обов’язків і поставлених задач ставився дуже відповідально. Був небайдужим до життя військового колективу.

Знову в Прилуки прийшла сумна звістка, яка чорним крилом огорнула всю нашу громаду. Безжальна війна забрала життя українських воїнів. Справжніх патріотів, захисників. З болем, гіркотою та сльозами 12 липня прилучани попрощалися зі своїми Героями – загиблими військовослужбовцями Збройних Сил України

КУЛІЄМ Валентином Івановичем,

ЛАНЕВИЧЕМ В’ячеславом Володимировичем,

ШЕНЕМ Дмитром Валерійовичем.
(на фото зліва направо)

Три різні долі, три життя, які за покликом серця доєдналися до ЗСУ, ставши на захист своєї Батьківщини в перші дні повномасштабного вторгнення.
На жаль, поєднав їх навічно один день і одне місце, в якому перестали битися серця наших воїнів. У результаті отриманих поранень, несумісних із життям, під час стрілецького бою з ворожою ДРГ у районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області 5 липня 2023 року воїни відійшли у вічність.
Кулій Валентин Іванович народився 15 червня 1968 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №1. Закінчивши 8 класів, пішов навчатися в Прилуцьке професійно-технічне училище. У десантних військах проходив строкову службу.
Трудову діяльність Валентин Іванович розпочав у комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання», де працював на посаді водія. Бажання розвиватися стало поштовхом до продовження навчання, тому Валентин Кулій також здобував освіту в Прилуцькому фаховому технічному коледжі. На посаду електрика пішов працювати в приватне підприємство «ТАЛАН-ПРОМ».
Солдат Валентин Кулій, водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини А7330, в бою за долю України загинув 5 липня 2023 року.
У глибокій скорботі залишилася сім’я Валентина: дружина Ірина Михайлівна, донька Євгенія, сини Богдан і Максим.