Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже майже 10 років наша країна втрачає кращих своїх синів і доньок, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій і лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
На жаль, наша громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі… Велике горе об’єднало всіх людей, які зібралися 12 грудня в середмісті Прилук, щоб провести в останній путь свого земляка, рядового Національної поліції України КОВАЛЕНКА Олександра Анатолійовича.
Кортеж із загиблим воїном зустрічали живим коридором шани жителі Прилуцької громади, покладаючи квіти перед автомобілем із домовиною Героя – земляка...

Через 3 місяці після смерті повернувся на рідну землю вірний син України Олександр Коваленко. Народився Олександр Анатолійович 1 липня 1976 року. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №5. Після шкільного навчання вступив до Прилуцького медичного училища на спеціальність лікувальна справа. Трудову діяльність розпочав у Прилуцькій міській станції швидкої та невідкладної медичної допомоги на посаді фельдшера виїзної бригади.
З 1995 по 1997 рік ніс службу в Збройних Силах України. Пізніше працював на різних підприємствах міста.