Підписано меморандум про співпрацю

29 червня виконавчий комітет Прилуцької міської ради та Громадська організація «Сіверський інститут регіональних досліджень» підписали меморандум про співпрацю в межах реалізації проєкту «Локації безпеки для цивільного населення Прилуцької громади Чернігівської області».
Метою меморандуму є взаємодія та координація заходів у рамках проєкту, спрямованих на створення в 23 захисних спорудах цивільного захисту комунальної власності м. Прилуки умов, що відповідають існуючим в Україні вимогам до розміщення мешканців у подібних об’єктах.
Проєктом «Локації безпеки для цивільного населення Прилуцької громади Чернігівської області» передбачено закупівлю обладнання та інвентарю для захисних споруд (для безперебійного освітлення приміщень, протипожежної безпеки, надання невідкладної медичної допомоги, оповіщення про надзвичайні ситуації, забезпечення належної вентиляції в кризових умовах одного з об’єктів), проведення двох навчань і підготовку інформаційних матеріалів.
Сторони домовилися про координацію дій у процесі придбання та постачання обладнання до об’єктів цивільного захисту Прилуцької громади, проведення інструктажів для відповідальних осіб і комунікацію з місцевими та регіональними ЗМІ.
Цей проєкт відбувається за підтримки програми «Український фонд швидкого реагування», яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.

Тема сміття та роботи КП «Послуга» є найбільш обговорюваною серед прилучан упродовж останнього місяця. Адміністрація підприємства постійно виходить на зв’язок із владою та громадськістю й озвучує проблеми, які спіткали КП. А це і незатвердження програми, бюджету, а відповідно ж і відсутність фінансування для КП «Послуга», податкова заборгованість, заборгованість по заробітній платі працівникам тощо. А ще дужче жахає така ситуація, адже наразі розпал літа, спекотна погода і сміття, яке не вчасно вивозиться, дуже швидко може перетворюватися на розплідник зарази по місту.
Близько двох тижнів тому підприємство повідомило прилучан про вимушену зупинку в роботі. Однак міська рада знайшла тимчасовий вихід і виділила на потреби КП «Послуга» трохи більше, ніж 2,5 т пального, яке було закуплене раніше для генераторів. Цілком зрозуміло, що за тиждень простою сміттєві баки по всьому місту були переповнені, тому пального не на довго вистачило.

Цьогоріч у Прилуках пройшла IV крає- знавча премія імені Д.О. Шкоропада «Рідний край», в якій компетентне журі обрало 4 переможців – 1 лауреата та 3 дипломантів.
28 червня в сесійній залі Прилуцької міської ради відбулося урочисте нагородження лауреатів четвертої краєзнавчої премії імені Дмитра Шкоропада «Рідний край».
Нагадаємо, що премію започаткували кілька років тому для розвитку краєзнавства та зацікавлення дослідників Прилуччини.
Цього року роботи конкурсантів оцінювало журі в оновленому складі.
Очолив журі Володимир Пилипенко – український науковець, історик, дослідник, кандидат історичних наук, доцент, докторант Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського Національної Академії Наук України, автор програми «Проста історія» на хвилях радіо Суспільне Чернігів. Також у складі журі були: Тетяна Зоць – директор Прилуцького краєзнавчого музею ім. Василя Маслова, Наталя Дмитренко – кандидат історичних наук, заступник директора Ніжинського краєзнавчого музею ім. Івана Спаського, Алла Шатковська – кандидат історичних наук, викладач Прилуцького гуманітарно-педагогічного фахового коледжу ім. І.Я. Франка, Олена Сидоріна – кандидат мистецтво-0 знавства, викладач Прилуцького гуманітарно-педагогічного фахового коледжу ім. І.Я. Франка.
Переможцями цьогорічної премії стали:
Лауреат – Іван Забіяка за роботу «Горленко В. Твори. Том 1., Том 2.». Мова йде про енциклопедичний довідник про життя Прилуцьких полковників Горленків. Про героя свого двотомника Василя Горленка лауреат премії може говорити годинами.

Для внутрішньо переміщених осіб у нашому місті реалізується проєкт із профорієнтаційного навчання. Наразі опанувати можна 2 професії – кухар, що виготовляє вироби з тіста та перукар чоловічих зачісок. Перша група вже готова до навчання.
Проєкт реалізується за підтримки Міжнародної організації з міграції й насамперед за підтримки Уряду Японії. Його мета – підтримати жителів, які мають статус переселенців, осіб, які повернулися в Україну після вимушеної міграції через бойові дії, людей, які опинилися в складних життєвих обставинах (є малозабезпеченими, з багатодітних родин, безробітні тощо).
Наразі перша група вже готова приступити до навчання.
Якщо вас зацікавила можливість у короткі терміни здобути нову актуальну на сьогодні професію, деталі можна дізнатися за посиланням: https://forms.gle/4oDipUKPe3YmBsWC6, перейшовши за яким вам необхідно буде заповнити нескладну анкету.
Організатори проєкту попереджають, що всі персональні дані, які надаються в цій анкеті, будуть зберігатися в суворій відповідності до Принципів захисту даних Міжнародної організації з міграції.
Отож, в заявці на навчання треба буде вказати наступну інформацію:

Вихованці Прилуцької ДЮСШ привезли три медалі з чемпіонату України!

У період із 23 по 25 червня в м. Кропивницький (Кіровоградська область) відбулися змагання чемпіонату України з легкої атлетики серед юнаків і дівчат 2006 р.н. та молодших. Від Прилуцької дитячо-юнацької спортивної школи участь у змаганнях взяли 6 спортсменів.
Дмитро Голуб і Дмитро Лесенко у складі збірної команди Чернігівської області вибороли І місце з естафетного бігу 100м+200м+300м+400м.
Серед особистих здобутків: Дмитро Лесенко посів ІІ місце в потрійному стрибку серед юнаків, із особистим рекордом 14 м 57 см.
Також високі результати показали інші спортсмени:
– Артем Нощенко – 4 місце, потрійний стрибок, 13 м 80 см;
– Василіса Климкіна – вийшла у фінал із бігу на 100 м і посіла 8 місце з часом 13,02 с;
– Дмитро Авраменко – 9 місце, потрійний стрибок, 12 м 44 см;
– Андрій Коковін – 200 м – 23,65 с, 400 м – 53,0 с;
Спортсменів підготували тренери: Руслан Салівон, Михайло Марченко, Євген Мачульний, Олена Тригубенко.
Дякуємо ЗСУ за можливість наших юних спортсменів приймати участь у змаганнях, а також адміністрації Прилуцької ДЮСШ за фінансову підтримку.

Виконком не підтримав інвестиційну програму КП «Прилукитепловодопостачання»

27 червня відбулося засідання виконавчого комітету міської ради, у ході якого було розглянуто ряд важливих питань.
Серед інших питань порядку денного директор КП «Прилукитепловодопостачання» Андрій Гавриш представив присутнім на погодження інвестиційну програму свого підприємства з централізованого водопостачання та водовідведення на 2023-2024 роки.
Інвестиційна програма та фінансовий план на її виконання були представлені відповідно до п.1 частини «а» статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись Наказом Міністерства розвитку громад і територій України №191 «Про затвердження порядків розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення.
За словами Андрія Гавриша, інвестиційна програма передбачає виконання двох заходів на період 2023-2024 років. Мова йде про придбання екскаватора на загальну суму 2 млн 110 тис. 420 грн (по цеху водопостачання), який копає на глибину більше 5 м. Ті екскаватори, які є сьогодні на підприємстві, не мають такої потужності, вони копають на 3-3,5 м вглиб, що унеможливлює проведення певного ряду робіт. За потреби ж КП брало відповідну техніку в оренду на інших підприємствах.
Інший захід (по цеху водовідведення) – це придбання повітродувки. Наявні на підприємстві повітродувки сьогодні знаходяться в аварійному стані. До того ж, узимку, коли постійно були відключення електропостачання, вони часто включалися та виключалися, що сильно позначилося на їхньому стані. Та й запчастини сьогодні до них придбати проблематично, адже дана техніка була російського виробництва, зазначив Андрій Гавриш. Саме тому підприємством заплановано придбати нові повітродувки.

З початку повномасштабної війни Україна втратила дуже багато захисників, які боронили її до останньої своєї секунди. На жаль, серед них чимало наших земляків.
Днями Прилуки знову провели в останню путь своїх Героїв, захисників України Микитюка Геннадія Миколайовича та Трофімова Анатолія Олексійовича.
Віддані військовій присязі, українському народу, під час виконання військового обов’язку, захищаючи рідну Батьківщину вони віддали найдорожче – свої життя.

Народився Геннадій Миколайович Микитюк 17 квітня 1972 року. Закінчив середню школу №10. Освіту здобував у професійно-технічному училищі. Після служби в армії пішов працювати водієм. У першому шлюбі Геннадій із дружиною виховували сина.
На захист України Геннадій Микитюк пішов добровільно. 6 березня 2022 року був прийнятий на військову службу через Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7330 Геннадій Микитюк отримав осколкові поранення. Був доправлений у Краматорську міську лікарню, але отримані поранення виявилися надто складними.
22 червня 2023 року Геннадій Микитюк відійшов у вічність.

Як відомо, потреба в донорській крові виникає в людей будь-якого віку з різними серйозними захворюваннями або під час хірургічних втручань. Тому кожен донор, який здає кров безоплатно, робить свій безцінний внесок у добру справу – порятунок людських життів.
У 1930 році австрієць Карл Ландштейнер отримав Нобелівську премію за відкриття груп крові людини, а у 2005-му на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я дату його народження ознаменували Днем донора крові. Відтоді щороку 14-го червня люди на всіх континентах Землі говорять, що ділитися кров’ю не тільки важливо та благородно, а ще й корисно.
Спеціально до Всесвітнього Дня донора голова ГО «Патріот Прилуки» Олександр Дуденок розповів, чому став донором, наскільки це важливо у наш час, та що мотивує його не зупинятися допомагати людям.
Олександр Миколайович є власником посвідчення Почесного донора України, яке можна отримати після мінімум сорока донацій.
Про рішення стати донором
Моя перша донація відбулася у грудні 1989 року на місцевій станції переливання крові. Потім була перерва і згодом почався активний період у моїй історії донорства.
Колись давно, коли я ще навчався в медичному училищі (з 1987 року), адміністрація закладу звернулася до студентів із проханням долучитися до здачі крові. Не пам’ятаю точно ситуацію – чи то в аварію хтось потрапив, чи ще щось – але була потрібна кров. І я погодився. Так відбулася моя перша донація.