Уже п’ятий рік триває повномасштабна війна росії проти України. І якщо на початку багатьом здавалося, що це десь далеко, то сьогодні кожен українець відчув: війна поруч. Вона не десь на карті – вона в новинах, у телефонних дзвінках, у нічних тривогах, у вибитих вікнах і в чорних стрічках на фотографіях.
Страждає вся країна. Гинуть мирні люди – діти, жінки, старші люди. Це не суха статистика, це чиїсь батьки, чиїсь діти, чиїсь друзі. Це життя, які вже не повернути.
Прилуки, здавалося б, місто відносно спокійне. Не при- фронтове, не на передовій. Але війна дістала і сюди. Вона приходить раптово – без попередження, без логіки. То «шахед» влучає в промислове підприємство. То удар приходиться по звичайному житловому будинку. І тоді гинуть люди. Гинуть невинні. Серед них – навіть діти. Маленькі, які тільки починали жити.

З ПРИЙДЕШНІМ НОВИМ 2025 РОКОМ!

Любі прилучани!

Добігає до завершення 2024 рік. Рік, сповнений надій і тривог, стійкості та важких випробувань, мужності й подолання перешкод. Третій рік війни, руйнувань, болючих втрат. Цей рік згуртував і змінив нас, змінив наші цінності, наш світогляд. Ми тепер знаємо, що значить бути щасливими. Щастя – не в достатку, а в праві жити вільно на своїй землі. Будувати своє майбутнє за своїми планами і бути впевненим у дні завтрашньому.
У ці різдвяно-новорічні свята ми з особливою вдячністю та безмежною повагою вклоняємося українським воїнам, які захищають спокій і суверенітет нашої держави, виборють право жити на власній землі.

15 липня ми відзначаємо День Української Державності, який символізує утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення. У це свято ми вшановуємо всі етапи становлення нашої країни – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава.
День Української Державності – це не лише день відзначення історичної події, але й можливість віддати шану тим українцям, які боронили та боронять незалежність України. Героям, які поклали свої життя за те, щоб ми могли жити у вільній і незалежній країні. Вшановуючи їх, ми завжди маємо пам’ятати про значущість державності та обов’язок берегти та розвивати її.

Шановні прилучани!

Прийміть найщиріші вітання з величним християнським святом –
Світлого Христового Воскресіння!
Великдень – одне з найрадісніших свят, особливо шановане та величне. Воно приходить разом із квітучою й теплою весною та наповнює людські серця добром і любов’ю.
Зараз наша держава та її громадяни переживають чи не найважчий період у новітній історії – війну, яку розпочала росія проти України. Наші серця наповнені тугою за загиблими, ненавистю до рашистських загарбників і гордістю за незламність українського народу. Але ми переконані, що вистоїмо та здобудемо перемогу над ворогом.

Дорогі прилучани!
Прийміть найщиріші вітання з Різдвом Христовим!

Цей день завжди сповнений надії та віри, любові та злагоди, а також відчуття затишку та домашнього тепла.
Другий рік поспіль українці не можуть відсвяткувати Різдво як зазвичай: війна розкидала родини, наші воїни зустрічають свято в окопах, а не за святковим столом. Ворог обстрілює наші будинки, лікарні, школи, електростанції. Але не час скаржитися! Окупанти не заберуть у нас свято.
У надвечір’я Різдва Христового за доброю нашою традицією, кожна українська родина збирається разом, а коли на небі зійде перша зірка – сідає до Святої вечері.

Прилуки мають давні та тісні партнерські стосунки з польськими містами Остроленка та Косцєжина. За більш ніж сімнадцять років, упродовж яких триває співпраця, прилучани не раз приймали польські делегації на рідній землі, а також неодноразово бували в Польщі, переймаючи досвід міст-побратимів у різноманітних сферах господарства та управління.
У травні делегація з міста Прилуки у складі міського голови Ольги Попенко та керівників комунальних підприємств міста («Прилукитепловодопостачання», «Послуга») Андрія Гавриша та Руслана Ніязова знову відвідала місто-побратим Остроленку. На запрошення польських друзів вони взяли участь у святкових і презентаційних заходах із нагоди 650-річчя міста. Під час урочистої сесії міської ради м. Остроленки, Прилуцький міський голова, а також представники інших міст-побратимів із України, Німеччини та Литви привітали присутніх і мешканців міста з річницею.
Також Ольга Попенко подякувала керівництву міста за підтримку нашій державі та нашій громаді, за те що вони допомагають нам у нинішніх умовах.
Загалом, три дні проведені в Польщі були насиченими, пізнавальними й мали неабияке значення для представників із Прилук у напрямку подальшої співпраці.
Своїми враженнями від поїздки поділилася міський голова Ольга Попенко.
– Чим схожі міста Остроленка та Прилуки, на Ваш погляд, а чим різняться?
– Остроленка – місто в Польщі, яке лежить на мальовничих берегах річки Нарва. Як і Прилуки, це не дуже велике місто, з кількістю населення близько 52 тисяч. Воно має розвинуту рекреаційно-туристичну інфраструктуру (є старе та нове місто). Це також район, де розвивається промисловість, торгівля та сфера сучасних послуг. Загалом це дуже гарне, чисте, сучасне європейське місто.
– Які історичні та культурні пам’ятки ви відвідали?

З нагоди відзначення Дня фізичної культури та спорту 9 вересня 2022 року проведена офіційна зустріч міського голови зі спортивним активом міста.
На зустрічі були присутні тренери-викладачі позашкільних навчальних закладів Прилуцької ДЮСШ та ЦТДЮ, спортсмени, громадські діячі та ветерани спорту.
На початку заходу хвилиною мовчання вшанували тренерів, спортсменів і всіх захисників нашої країни, які віддали життя за нашу Незалежність.
Міський голова Ольга Михайлівна привітала всіх причетних зі святом і висловила вдячність спортсменам, тренерам, усій великій спортивній родині за відданість справі, терпіння, прагнення до перемоги. Побажала непереможного спортивного духу, нових досягнень і перемог на благо рідного міста та України!
У ході зустрічі кращих тренерів і спортсмені за сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури та спорту в місті нагороджено Почесною грамотою виконавчого комітету Прилуцької міської ради та оголошено Подяки міського голови:
Бобровський Сергій Леонідович – тренер-викладач із волейболу Прилуцької ДЮСШ;
Ребриков Сергій Андрійович – тренер-викладач із футболу Прилуцької ДЮСШ;
Чекалін Станіслав Павлович – тренер-викладач із легкої атлетики Прилуцької ДЮСШ;
Коротенко Микола Михайлович – ветеран спорту з боксу;
Федченко Юрій Віталійович – керівник гуртка з пішохідного туризму ЦТДЮ;

Грудень традиційно є місяцем підсумків, які завше сконцентровують на досягненнях і втратах, спрямовують у рік прийдешній із планами й сподіваннями на краще. 2021 рік видався непростим для Прилук: через політичну кризу, яка склалася наприкінці 2020 року й продовжилася в 2021 році, у місті не було ухвалено головний фінансовий документ громади – бюджет на поточний рік.
Водночас чинне українське законодавство регламентує у випадку неприйняття бюджету міста керуватися пунктом 38 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу, відповідно до яких фінансуються всі міські цільові програми, які передбачені в проєкті бюджету на 2021 рік, що схвалений виконавчим комітетом міської ради.
Як рік без бюджету позначився на життєдіяльності різних сфер і галузей міста, що втрачено, де ситуація залишалася стабільною, розповіла міський голова Прилук Ольга Попенко.

– Ольго Михайлівно, підсумовуючи непростий рік, на що перше треба звернути увагу прилучан?
– Приємно усвідомлювати, що, незважаючи на різні перепони, у поточному році були профінансовані всі захищені статті для бюджетних установ (закладів освіти, медицини, культури, соціального захисту). Позаяк саме за кошти міського бюджету йде оплата комунальних послуг бюджетних установ. Так, лише на ці потреби було виділено 34540, 2 тис. грн. Що стосується виплати заробітних плат працівникам бюджетної сфери, а це культура, соціальний захист, освіта (вихователі дитячих садків, непедагогічні працівники), позашкілля, Центр комплексної реабілітації дітей із інвалідністю «Світанок», – тут також усе профінансовано. Так, із міського бюджету на заробітну плату було виділено 204 млн 375 тис. 900 грн. Варто зауважити, що з місцевого бюджету дофінансовувалася галузь освіти та медицини, оскільки медичної та освітньої субвенції на плату заробітної плати педагогічним і медичним працівникам суттєво не вистачало. Зокрема, освітянам було додано 4660,0 тис.грн, медична галузь додатково отримала 12311,6 тис. грн.