Знову скорбота огорнула Прилуцьку громаду. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк – солдат Збройних Сил України ЛОБОДА Олександр Володимирович, який віддав своє життя в боротьбі з російським окупантом.
Олександр Лобода народився 16 листопада 1989 року в Прилуках. Дитинство його було звичайним, але вже змалку він вирізнявся щирістю, допитливістю та життєрадісністю. Навчався в Прилуцькому ліцеї №7, де його пам’ятають активним і відкритим учнем. Після 9-го класу здобував професію слюсаря в Прилуцькому професійному ліцеї.
Олександр був людиною з великим серцем – добрим, щирим, відкритим до людей. Умів довіряти, завжди відгукувався на прохання про допомогу та не залишав інших у біді. Спокійний, працьовитий, чесний і сумлінний – таким його знали рідні, друзі й ті, хто працював поруч із ним.

1 серпня Прилуцьку громаду огорнув невимовний біль. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк, мужній Захисник України ГОРБАЧ Євгеній Анатолійович.
Євгеній народився 1 серпня 1981 року в Прилуках. Навчався в школі №9, а після закінчення дев’яти класів здобував фах у Сокиринському професійному училищі. Згодом проходив строкову військову службу в навчальному центрі «Десна». Після демобілізації працював ландшафтним дизайнером у Києві, будував мирне життя, мав плани та мрії.
Та коли Батьківщина потребувала своїх захисників, Євгеній без вагань став до її оборони. У 2024 році був призваний на військову службу. У званні молодшого сержанта виконував обов’язки бойового медика, рятуючи життя побратимів під ворожим вогнем.

Свобода України щодня виборюється ціною людських життів. За можливість жити на рідній землі, навчати дітей, працювати й будувати майбутнє українські воїни платять найвищу ціну. На жаль, Прилуцька громада знову в жалобі – 27 липня земляки провели в останню путь свого Героя, який віддав життя, захищаючи Батьківщину.
На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України МАЩЕНКО Євгеній Станіславович.
Євгеній Мащенко народився 6 липня 1985 року в польському місті Легниця, де на той час працювали його батьки. Згодом родина переїхала до села Соколівське Кіровоградської області. Там він навчався в Іванівській загальноосвітній школі, яку закінчив після дев’ятого класу.

Сумні звістки з війни розлітаються Україною. Прийшла така й до нашої громади.
Сьогодні прилучани провели в останню дорогу Героя, життя якого відібрала безжальна війна. На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України ГОРДІЄНКО Юрій Олександрович.

Народився Юрій Олександрович 21 січня 1988 року в Прилуках. Закінчив загальноосвітню школу №8. У 2005 році вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. Працював у агрофірмі «Кернел». Завжди сумлінно та чесно виконував свою роботу. Був добрим, щирим, працьовитим, відповідально ставився до своєї справи, був відкритим, людяним і справедливим, умів підтримати кожного.
Юрій любив життя, дорожив своїми близькими, завжди лишався вірним своїм принципам.

Український народ знає справжню ціну свободи. Вона вимірюється не словами, а людськими долями, зруйнованими домівками, болем матерів і дружин, осиротілими дітьми та життями найкращих синів і доньок України. Кожен полеглий воїн – це непоправна втрата не лише для рідних, а й для всієї держави, за майбутнє якої він віддав найдорожче.

9 липня Прилуцька громада з глибоким сумом провела в останню земну дорогу свого земляка – матроса Військово-Морських Сил Збройних Сил України ТАТАРЧЕНКА Андрія Володимировича, який повернувся додому «на щиті».
Андрій Татарченко народився 14 січня 1990 року в Прилуках. У 2007 році закінчив Прилуцький ліцей №1 імені Григорія Вороного, після чого навчався в Чернігівському державному інституті економіки та управління. Свій трудовий шлях розпочав в Управлінні агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації. Згодом працював за кордоном.

Ще одна трагічна звістка сколихнула Прилуцьку громаду. Війна, яка щодня забирає найкращих синів і доньок України, знову принесла невимовний біль у наші серця. 3 липня прилучани з глибокою скорботою провели в останню земну дорогу українського воїна, який до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму народові.

На щиті до міста, яке вже давно стало для нього рідним, повернувся загиблий військовослужбовець, старший солдат Збройних Сил України КЛЕВЦОВ Віктор Миколайович.

Віктор народився 15 серпня 1990 року в селищі міського типу Північне поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Закінчив загальноосвітню школу №10 міста Торецьк, після чого здобув освіту в машинобудівному технікумі.
Із дитинства він вирізнявся доброзичливістю, відкритістю та життєлюбством. Мав багато друзів, умів підтримати, завжди був щирим і товариським. Захоплювався риболовлею, любив футбол, цінував родину та прості людські радощі.

Знову чорна звістка сколихнула Прилуцьку громаду. Війна продовжує залишати по собі не лише зруйновані міста та села, а й спустошені людські серця. 27 червня прилучани зібралися біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, щоб зі скорботою та глибокою вдячністю провести в останню земну дорогу свого земляка – захисника України, який, віддавши сили й здоров’я на службі Батьківщині, відійшов у вічність.
Схиливши коліна, громада попрощалася з солдатом Збройних Сил України РОМАНЧЕВИМ Олегом Валерійовичем.
Олег Валерійович народився 11 серпня 1973 року в Прилуках. Тут пройшли його дитинство та юність. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №14, після закінчення восьми класів здобув професію автоелектромеханіка в Прилуцькому професійному училищі. Працював за фахом на підприємствах рідного міста.

20 травня знову плакало небо над нашим містом.
Прилуцька громада провела в останню путь свого Захисника – загиблого військовослужбовця, матроса Збройних Сил України САФОНОВА Анатолія Анатолійовича, який тривалий час вважався безвісти зниклим.
Анатолій народився 18 березня 1982 року в місті Прилуки. Тут минуло його дитинство, тут він навчався, тут пізнав працю та дружбу. Після закінчення 9 класу Прилуцької гімназії №1 вступив до Дігтярівського професійного аграрного ліцею за спеціальністю «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Працював у різних сферах, у тому числі й у Прилуцькому управлінні бурових робіт помічником бурильника.