Як зізнається Вікторія, ідею створення такого полотна підгледіла у Львівській області, де у вишиванки місцеві умільці одягнули цілу алею в парку. «Подзвонила безпосередньо до них у міську раду, уточнила, хто займався виготовленням вишиванок. У результаті, зв’язавшись із керівником відділу культури, вияснила всі моменти, які мене цікавили, зокрема, як плести, як з’єднувати, які саме сітки краще використовувати. А вже ідея малюнків – це наше», –‒ розповіла Вікторія Вольвич.
Так, підключивши всю свою творчість, задіявши виключно власні фінанси, дівчата створили першу свою вишиванку, що викликало неабиякий захват у прилучан. Але то був тільки початок.
Днями ще одне дерево на алеї Забашти отримало свою прикрасу – вишиванку з більш традиційним орнаментом.
Якщо говорити про початковий задум, то Вікторія зазначає: «У першу чергу хотілося нагадати всім нам про генетичний код нації. Ми все більше й більше повертаємося до автентичності. Вишиванка – це наше, рідне».
Крім того, волонтери планують на цьому не зупинятися, а створити цілий цикл вишиванок, серед яких «карта України», «Слава ЗСУ» та інші.
Також Вікторія має сподівання максимально залучити до такої творчої діяльності внутрішньо переміщених осіб, які проживають у Прилуках. «Представники ВПО інколи приходять і допомагають нам у плетінні сіток. Але загалом вони досить ізольовані, у них немає інтеграції в наше місто, нашу прилуцьку громаду, а творчість і волонтерство завжди об’єднують», – ділиться думками Вікторія.
Отож, чекаємо нових ідей, і нових чарівних вишиванок. А долучитися до створення краси в місті може кожен бажаючий: хтось умілими руками, а хтось і коштами на матеріали (сітки та різнокольорові стрічки).

Мар’яна Гибенко