Феномен Ревуцьких у культурі Українського Відродження 1910-1930-х років лише з набуттям Україною незалежності повно та гідно оцінюється. Музичний доробок Левка Ревуцького є неповторним у світовій культурі. Здавалося б ім’я Дмитра Ревуцького менш відоме в мистецьких об’єднаннях. До Другої світової війни, коли в столиці України широко розгорнулася музикознавча, фольклористична, перекладацька, видавнича, педагогічно-просвітницька діяльність Дмитра Ревуцького, для шанувальників українського мистецтва утворився своєрідний феномен двоєдинства братів, про що свідчать численні факти вживання в ті часи просто прізвища «Ревуцькі», або «брати Ревуцькі» (цей феномен із додатком «українські буржуазні націоналісти» можна знайти в документах із архіву НКВС 1930-х років).
Ревуцький Лев Миколайович (1889-1977) – український композитор, педагог і музично-громадський діяч, народний артист СРСР (1944), академік АН УРСР (1957). Народився в с. Іржавець Прилуцького повіту. Початкову освіту діяч отримав у чоловічій гімназії м. Прилуки. Його подальше життя теж було пов’язане з Прилуками. З 1918 по 1924 рік жив у Прилуках. Працював повітовим інструктором у музичних справах, діловодом в амбулаторії станції Прилуки. Одночасно давав приватні уроки з фортепіанної гри й теорії музики. 1922 року брав активну участь в організації музичної школи в Прилуках. Також було організовано з участю Левка Ревуцького роботу симфонічного оркестру. У 1923 році написав один зі своїх кращих творів – кантату-поему «Хустина» (за віршем Шевченка «У неділю не гуляла») для хору, солістів і фортепіано. Твір написаний для хору робітників прилуцької кооперації, з яким не раз спільно виступав у концертах. Вперше твір був виконаний саме в Прилуках.
З 1934 року був професором Київської консерваторії; в роки Другої світової війни – завідуючим кафедрою історії та теорії музики Ташкентської консерваторії. У 1945-48 роках – головою правління Спілки композиторів України. Обирався депутатом Верховної Ради України ряду скликань. На 1950-ті роки припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів М. Лисенка, яку було успішно виконано. Активно працював на ниві мистецтва. Похований на Байковому кладовищі.
Ревуцький Дмитро Микола- йович (1881-1941) – український музикознавець, фольклорист і літературознавець, професор музично-драматичного інституту ім. М.В. Лисенка, засновник етнографічного кабінету ВУАН. Народився в с. Іржавець Прилуцького повіту. Навчався в Прилуцькій чоловічій гімназії. Ревуцький постійно дбав про піднесення й поширення музичної культури в Україні як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних європейських композиторів, вчитель-викладач музики та пов’язаних із музикою дисциплін і редактор численних нотних видань.
У 1939 році був вражений інсультом, імовірною причиною якого було викрадення майже готової книги про українських кобзарів. 29 грудня 1941 разом із дружиною був убитий у власній квартирі агентом НКВС. Похований на Байковому кладовищі.
За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею
та Українського інституту національної пам’яті
