Олег Черниш народився 31 грудня 1979 року в місті Єланець, що на Миколаївщині. У ранньому дитинстві разом із родиною переїхав до Кропивницького, де навчався в місцевому ліцеї. Закінчив шкільну освіту в Компаніївському районі Кіровоградської області.
Після школи проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України.
У 2003 році разом із родиною переїхав до села Богданівка Прилуцького району, де працював у ТОВ «Богданівське». У 2004 році одружився, у 2005 році народився син Дмитро.
У 2008 році батьки Олега переїхали до села Голубівка, а Олег – до міста Прилуки, де продовжив трудову діяльність водія.
У 2016 році Олег став до лав добровольців. Воював у зоні проведення АТО.
Після початку повномасштабного вторгнення знову став на захист рідної землі. Був командиром 1-го піхотного відділення 2-го взводу 3-ї піхотної роти військової частини. За свою службу неодноразово отримував відзнаки.
Загинув Олег Черниш 4 квітня 2024 року біля населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
Поховали воїна 16 липня в селі Голубівка Ладанської громади.
Олександр Нітченко народився 10 листопада 1986 року в Прилуках. Закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №6. Здобув освіту в Прилуцькому фінансово-правовому коледжі за спеціальністю «Правознавство» та отримав кваліфікацію «Юрист». Працював в органах МВС, потім водієм на підприємствах міста. З 2016 року працював водієм міжнародних перевезень у Польщі.
У лютому 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, Олександр без вагань повернувся в свою країну та став на захист Батьківщини.
За час служби Олександр Володимирович був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями «Учасник бойових дій» та «Незламним Героям російсько-української війни», почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», почесною відзнакою «Хрест 54-ї ОМБР».
14 липня 2025 року під час виконання бойового завдання командир розвідувального взводу стрілецького батальйону, молодший лейтенант Олександр Нітченко з позивним «Турист» загинув біля населеного пункту Верхньокам’янське Донецької області.
У глибокому смутку залишилися рідні Олександра: дружина Марина, сини Артем та Олексій, батько Володимир Миколайович, друзі, знайомі, побратими та вся Прилуцька громада.
Олександр Шут народився 24 липня 1979 року в Прилуках. Закінчив школу №2. Навчався в ПТУ №34 за професією «Муляр». Трудовий шлях розпочав на заводі «Білкозин». Потім працював у будівельних компаніях Києва. Останнє місце роботи – комунальне підприємство «Комунальна компанія обслуговування житлового фонду Оболонського району».
Улітку 2023 року став на захист рідної держави, приєднавшись до лав Збройних Сил України, та з честю виконував свій військовий обов’язок.
Був нагороджений Відзнакою «Учасник бойових дій».
14 липня 2025 року солдат, старший навідник 2-го мінометного взводу 3-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Покровськ Донецької області загинув.
У глибокому смутку залишилися рідні Олександра: дружина Марина, сини Руслан та Артем, донька Віта, племінниця Тетяна, друзі, знайомі, побратими та вся громада.
Олег Рекуненко народився 29 вересня 1977 року в місті Прилуки. Закінчив школу №3. У 1996 році закінчив агротехнікум за спеціальністю «Технік-електрик». У 2006 році закінчив приватний фінансовий коледж та отримав спеціальність «Юрист». Працював на заводах «Пластмас», «Пожмашина» та в органах МВС у відділенні карного розшуку.
З першого дня повномасштабного вторгнення добровольцем пішов у тероборону. Проходив навчання у Словаччині. Був призначений головним сержантом батальйону на Запорізькому напрямку, де й отримав поранення. Після лікування його призначили інструктором у Гончарівське.
16 липня 2025 року сержант-інструктор циклової комісії вогневої підтримки школи індивідуальної підготовки, головний сержант Олег Леонідович Рекуненко з позивним «Рекрут» загинув під час несення служби.
У глибокому смутку залишилися рідні Олега: мама Надія Григорівна, друзі, знайомі та побратими.
Доля двох Олегів та Олександрів присудила їм стати Героями, які залишаться в нашій пам’яті відважними воїнами нашої землі, захисниками України.
Честь і слава Героям!
