У глибокому смутку залишилися рідні Івана: мама Лариса Іванівна, двоюрідні брати Сергій і Дмитро, сестра Ярослава.
На жаль, власної родини Іван Бочаров не встиг створити, його батько давно помер, а мама сьогодні перебуває на лікуванні в Чернігові і її не відпустили провести сина останнім земним шляхом, тож найрідніших біля труни не було. Їх замінила громада – прилучани, схиливши голови та приклонивши коліно, віддали шану мужньому воїну-захиснику.
Іван Бочаров був справжнім патріотом, відданим військово- службовцем. Він завжди вірив в Україну та до останнього подиху боровся за її свободу.
Олексій Лисенко народився 10 лютого 1979 року в місті Прилуки. Тут пройшло його дитинство, юність, і перші кроки в доросле життя. Змалку був щирим, добрим і справедливим. Безмежно любив рідну країну та понад усе своїх батьків. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №10, де закінчив 9 класів. Після школи вступив до СПТУ 34, де здобув професію «Електромонтажник по освітленню та освітлювальним мережам». Проходив строкову службу в Нац- гвардії в місті Маріуполь.
З 1999 року працював у виховній дитячій колонії молодшим інспектором відділу режиму та охорони, паралельно заочно навчаючись у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя за спеціальністю «Вчитель історії та правознавства». Згодом працював у торговій фірмі охоронцем.
Був неймовірно творчою та непересічною особистістю. Писав вірші.
У березні 2022 року Олексій добровольцем доєднався до лав територіальної оборони, де отримав позивний «Балу». Так його назвали побратими за добрий характер, силу духу та надійність.
Боронив рідні Прилуки. Відважно та мужньо боровся за наші землі на Донеччині.
17 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку Олексій Лисенко загинув.
У глибокому смутку залишилися рідні Героя: мама Тетяна Григорівна, батько Ігор Олексійович, дружина Оксана Володимирівна, доньки Яна та Марія.
Серце Олексія Лисенка билося за Україну, за родину, за кожного з нас. Він жив із любов’ю, і з любов’ю пішов у вічність.
Доля Івана та Олексія присудила їм стати Героями, увійти в історію як вірні сини нашої неньки України.
Навічна слава
Героям-захисникам!
