Городяни (125)
Війна все більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом. Виборюючи для свого народу вільну та незалежну Батьківщину, наші мужні захисники і захисниці втрачають на полі бою здоров’я та, на жаль, своє життя.
6 жовтня сумна звістка знову сколихнула Прилуки. На щиті до рідного дому повернулися відразу двоє Героїв, які втратили свої дорогоцінні життя в бою з окупантом.
Схиливши голови та приклонивши коліно на знак шани, Прилуцька громада провела в останню дорогу своїх земляків – військовослужбовців Збройних Сил України молодшого сержанта НАЙКА Олександра Вячеславовича та старшого солдата ЛЕВЧЕНКА Володимира Васильовича.
Наша держава щодня проходить біль і страждання. Ми живемо в час вибору. Вибору між свободою й рабством, справедливістю й тиранією. Мирні міста здригаються від звуків вибухів, нищаться ракетними обстрілами, омиваються кров’ю українського народу. У той же час на полі бою титанічно виборюється вільна Україна завдяки рішучим, мужнім воїнам, таким, яким був наш земляк.
20 вересня вся громада зібралася, аби провести в останню дорогу Героя, життя якого забрала безжальна війна, – військовослужбовця, солдата Збройних Сил України БУДАСЯ Руслана Григоровича.
Народився Руслан Григорович 1 лютого 1979 року в місті Прилуки. Шкільні роки проходили в загальноосвітній школі №10. Після шкільного навчання здобував освіту у філії Ладанського ПТУ №8 за професією «Муляр-монтажник».
Знову біль, знову втрата, знову чорна звістка сколихнула нашу громаду.
Найвищу ціну за волю України та спокійне мирне життя для кожного з нас заплатив ще один хоробрий Герой, наш земляк КІЗІМ Андрій Володимирович, 1987 року народження.
Сьогоденна історія України пишеться не чорнилом, а кров’ю. Боротьба за свободу дається військовослужбовцям найвищою ціною: втраченим здоров’ям і, на жаль, відібраними життями.
Кожна загибель воїна – це велика втрата для рідних і для всієї громади.
На щиті до рідної землі повернувся Герой – Андрій Кізім із позивним «Незнайка».
Скорботні дні не полишають Прилуччину. Боротьба за життя та свободу українського народу продовжується щохвилини. З хоробрістю та стійкістю військовослужбовці захищають нашу Батьківщину та український народ. На жаль, у цій запеклі боротьбі воїни відходять у вічність.
15 серпня Прилуцька громада вкотре зібралася, аби провести в останню дорогу мужнього воїна та захисника, життя якого забрала безжальна війна – військовослужбовця, молодшого сержанта Збройних Сил України АКІМОВА Аліка Вазіровича.
Народився Алік Вазірович 4 квітня 1984 року в селі Поповка Кашарського району Ростовської області. Навчався в селі Удайці Прилуцького району Чернігівської області. Після навчання пішов працювати в колгосп.
На захист України та українського народу став у червні 2022 року. Алік Вазірович вступив добровольцем до лав Збройних Сил України. Молодший сержант Алік Акімов був командиром зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 3-го десантно-штурмового батальйону військової частини А2582.
13 серпня Прилуцька громада назавжди попрощалася зі своїм земляком, захисником України, відданим патріотом – старшим сержантом Збройних Сил України ДАНИЛЬЧУКОМ Іваном Івановичем.
У віці 43 років обірвалося життя відважного воїна, коханого чоловіка, дбайливого батька, вірного друга та надійного побратима. Для всіх нас він був, є та назавжди залишиться прикладом мужності й відваги. Світлий, добрий, життєрадісний, усміхнений, небайдужий до людей і рідної землі, вірний захисник, борець за правду та свободу своїх земляків. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті…
Народився Іван Іванович 29 серпня 1980 року в селі Максимівка Ічнянського району. Навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів села Рожнівка. Продовжив навчання в Київському коледжі транспортної інфраструктури. Після навчання за фахом «зварювальник» працював на Дарницькому вагоноремонтному заводі «Українська залізниця». Пізніше – в комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання» майстром із очистки споруд.
Війна страшна в усіх її проявах. Руйнування, втрати, біль, спустошення. Вона змушує військовослужбовців зрозуміти скороминущість існування та разом із тим дає усвідомлення найважливіших місій: збереження України, нашої нації та української ідентичності.
У червні 2023-го Україна втратила ще одного бійця – військовослужбовця Збройних Сил України матроса, стрільця-санітара морської піхоти КЛИМУХУ Володимира Петровича. Йому назавжди 43…
І лише зараз, більш ніж через рік, ми змогли всією громадою віддати належну шану загиблому воїну та провести його в останню дорогу.
Володимир Климуха народився 6 серпня 1980 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №10. Пізніше закінчив Ладанське професійне училище за спеціальністю «столяр». Відслужив строкову службу в армії. Працював охоронником в аграрному підприємстві «Кернел».
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Заголовок
- Нова медична допомога для діток Прилук Прокоментуй першим!
- Відзнаки, професійні свята та допомога: рішення виконкому Прокоментуй першим!
- Мистецькі школи готуються до нового року Прокоментуй першим!
- «Скринінг 40+»: у Прилуках уже обстежили 44 людини Прокоментуй першим!
- Прилуки, яких ми не знаємо Прокоментуй першим!
- У Прилуках розіграли Кубок із пляжного волейболу Прокоментуй першим!
Реклама
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 790 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті