Народився Ігор Сікорський в Києві, в сім’ї професора кафедри неврології та психіатрії медичного факультету Київського університету.
У Європі Сікорський прославився ще на початку ХХ сторіччя першими літаками власної конструкції.
У 1918-му році Сікорський назавжди покидає більшовицьку Росію, емігрувавши спочатку до Лондону та Парижу, потім у 1919 році назавжди оселившись у США, де 1923-го року заснував компанію Sikorsky Aircraft.
До кінця своїх днів Ігор Сікорський займався авіаконструюванням.

Вул. Климента Тімірязєва – вул. Марії Приймаченко

Климент Аркадійович Тімірязєв (1843-1920) – російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один із основоположників російської та радянської школи фізіологів рослин; член-кореспондент РАН, він гаряче вітав більшовицький Жовтневий переворот 1917 року.
У часи СРСР комуністичний режим свідомо та системно присвоював вулицям населених пунктів України імена російських науковців із метою звеличування, увічнення, пропаганди, символізації вищості російської науки в порівнянні з українською та інших народів СРСР. Отже, це постать у топоніміці Прилук і всіх інших населених пунктів України – російський імперський маркер.
Відповідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» дана назва вулиці є комуністичною символікою та підлягає перейменуванню.

Наразі вулицю перейменовано на честь Марії Оксентіївни Приймаченко. Марія Приймаченко (1909-1997) – українська народна художниця в жанрі «наївного мистецтва»; лауреатка Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Заслужена діячка мистецтв УРСР, народна художниця України.
Народилася художниця і прожила все життя в селі Болотня на Київщині. У дитинстві хворіла поліомієлітом, через що стала не по-дитячому серйозною та спостережливою, загострила слух і зір.
Про ранню творчість згадувала: «Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену й розмалювала нашу хату…». Сусіди приходили подивитися на дивину, зроблену дитячими руками, просили і їхні хати прикрасити.
У 1936 році Марія Приймаченко була запрошена в Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва, що з 1943 року збирали народні таланти. У Майстернях викладали Анатоль Петрицький, Василь Кричевський, Василь Касіян, училися – Тетяна Пата, Параска Власенко, Макар Муха й десятки інших визначних творчих постатей.
Приймаченко була надзвичайно вразливою людиною, черпала інформацію зі світу природи та поточних новин, зберігаючи вміння сприймати життя як вічну казку.
1936 року на І Республіканській виставці народної творчості, експонованій у Москві, Ленінграді, Варшаві, картини Приймаченко займали цілий зал. За участь Приймаченко нагородили дипломом першого ступеня. Відтоді її твори з незмінним успіхом експонуються в Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. 1937 року твори художниці виставлялися в Парижі.
Під час навчання Приймаченко зустріла земляка з сусіднього Іванкова, Василя Маринчука, котрий приїхав на екскурсію до Лаври, де містилися Майстерні, та зійшлася з ним цивільним шлюбом. Народила та виховала сина Федора, який теж став народним художником і майстром наїву. Чоловік Марії Приймаченко загинув у роки Другої світової війни.
Марія Оксентіївна продовжувала творити й у поважному віці, створюючи картини, будучи важко хворою. У її творчому доробку – понад 1000 робіт, які оцінюються в десятки тисяч доларів. Чимало з них були представлені на виставках за кордоном.
Марія Приймаченко померла 1997року в селі Болотня.

За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею
та Українського інституту національної пам’яті