Одного зимового вечора інженер-технолог Павло Івченко пожартував, що працювати й добиратися сюди – це «справжній БАМ», маючи на увазі відому Байкало-Амурську магістраль, яку в той час будували в суворих умовах Сибіру та Далекого Сходу. Жарт настільки припав до душі колегам, що незабаром усі почали називати нову територію просто БАМом. Назва швидко вийшла за межі заводу й закріпилася серед прилучан.
Згодом народна назва стала настільки звичною, що потрапила навіть до назв автобусних маршрутів. І сьогодні практично кожен мешканець Прилук безпомилково покаже, де знаходиться БАМ, хоча на офіційних картах такої назви не знайти.
На відміну від більшості історичних районів міста, які виникли ще в козацькі часи, БАМ є наймолодшим прилуцьким мікрорайоном. Його історія почалася вже у другій половині ХХ століття разом із розвитком промисловості та житлового будівництва. Тут поступово з’являлися багатоповерхові будинки, приватний сектор, магазини, об’єкти інфраструктури та підприємства.
Сьогодні район продовжує розбудовуватися та залишається одним із найдинамічніших у місті. Саме тут особливо помітно, як Прилуки змінювалися протягом останніх десятиліть – від невеликих околиць біля заводських цехів до повноцінного житлового масиву.
Цікавий факт: якщо назви більшості прилуцьких мікрорайонів походять від старовинних поселень, ремесел або прізвищ перших мешканців, то БАМ став винятком. Це чи не єдиний район міста, який отримав свою назву завдяки жарту заводчан. І хоча минуло вже понад пів століття, ця народна назва виявилася настільки вдалою, що пережила і саму епоху, в якій народилася.