Городяни (129)
6 вересня прилучани попрощались із полеглим у бою за незалежність і територіальну цілісність України військовослужбовцем Гапченком Богданом Миколайовичем.
В останню дорогу Героя проводжали живим коридором на вулицях, якими пролягав шлях траурного кортежу – містяни з синьо-жовтими прапорами та квітами віддали шану земляку, стоячи навколішки.
Богдан Гапченко народився 29 травня 1993 року в місті Прилуки в дружній і люблячій сім’ї, де йому з дитинства привили любов до рідної землі та України.
Навчався Богдан Миколайович у загальноосвітній школі №10. Після закінчення шкільного навчання вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію будівельника.
З 2011 року проходив строкову військову службу. Трудова діяльність Богдана розпочалася в рідному місті, пізніше в Києві. Працював старшим охоронником магазину «Фора», а згодом у торгівельній мережі АТБ в місті Вінниця.
Чорний морок війни не полишає Україну. Несправедливість, біль, розчарування, втрати – ось що відчувають українці щодня. Мужні сини й дочки нашої Батьківщини віддають найдорожче, що є в цьому житті, – свої життя, заради миру, незалежності нашої країни та вільного майбутнього тих, кого люблять, заради свого народу, заради української нації.
Сьогодні до рідного дому «на щиті» повернувся Герой – Олександр Іванович Волобуєв.
Народився Олександр Іванович 18 березня 1981 року в місті Прилуки. У мирному житті закінчив Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя за спеціальністю соціальна педагогіка та практична психологія.
У 2004 році працював соціальним педагогом у середній загальноосвітній школі №6 міста Прилуки. Потім продовжив трудову діяльність в НГВУ «Чернігівнафтогаз» на різних посадах.
З 2013 по 2017 рік Олександр Іванович був психологом відділення персоналу 5 Державного пожежно-рятувального загону управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області з охорони об’єктів.
З 2017 року вступив до лав Збройних Сил України. З червня 2018 року по березень 2019 року брав активну участь в антитерористичній операції та операції об’єднаних сил на Сході України.
Ще один Герой приєднався навіки до Небесного Українського Війська… Одягнувши білосніжні крила янгола, він став у його ряди, щоби з високості захищати рідну землю та рід український.
Лише через 10 місяців після смерті повернувся на рідну землю вірний син України Андрій Юрійович Дроздов, де нарешті знайшов свій спочинок.
Народився Андрій Юрійович 3 жовтня 1977 року. Навчався в загальноосвітній школі №7 міста Прилуки.
У 1999 році закінчив Прилуцький агротехнічний технікум за спеціальністю технік-електрик. Відслужив строкову службу в армії, працював на різних підприємствах міста.
Боротьба за життя та свободу українського народу продовжується щохвилини. З хоробрістю, стійкістю та вірою в Перемогу військовослужбовці ЗСУ захищають свою Батьківщину та її народ. Проте кожен синьо-жовтий прапор, який ми піднімаємо над звільненим селом чи містом, має ціну – це десятки таких самих прапорів на кладовищах, страждання, біль, несправедливість, втрати. Це щоденна жорстока реальність.
22 липня прилучани знову зібралися в самому центі міста біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, аби провести в останню дорогу свого земляка – Героя, життя якого відібрала безжальна війна.
Тепер йому навіки 37… Військовослужбовець, молодший сержант Збройних Сил України, Бодянський Сергій Михайлович лише 16 липня відзначив свій день народження, а вже наступного дня його молоде та повне мрій і сподівань життя обірвала російська орда. Повернувся Герой додому «на щиті».
Народився Сергій Бодянський 16 липня 1986 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №10. У 2001 році після шкільного навчання вступив до Прилуцького професійно-технічного училища. У 2004 році успішно його закінчив і здобув освіту за спеціальністю електромонтажник силових мереж та електроустаткування.
Строкову військову службу проходив у місті Вишгород. Сергій працював водієм в управлінні ветеринарної медицини, пізніше був торговим представником.
Прийшов той чорний час, коли Прилуччина мало не щодня хоронить Героїв, які гинуть у російсько-українській війні, віддаючи своє життя за наш із вами спокій.
15 липня прилучани провели в засвіти Воїна-захисника, життя якого обірвала жорстока війна – старшого солдата Збройних Сил України ГУЛАКА Анатолія Михайловича.
Народився Анатолій Гулак 5 лютого 1980 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №10. Після закінчення вступив до Ладанського середнього професійно-технічного училища на спеціальність столярна справа. Працював на різних підприємствах, а також був охоронцем у будівельній організації.
Анатолій Гулак, взявши до рук зброю, обрав нелегкий шлях боротьби за рідну Батьківщину. У 3 механізованій бригаді військової частини А4773 зарекомендував себе з позитивного боку. До виконання службових обов’язків і поставлених задач ставився дуже відповідально. Був небайдужим до життя військового колективу.
Знову в Прилуки прийшла сумна звістка, яка чорним крилом огорнула всю нашу громаду. Безжальна війна забрала життя українських воїнів. Справжніх патріотів, захисників. З болем, гіркотою та сльозами 12 липня прилучани попрощалися зі своїми Героями – загиблими військовослужбовцями Збройних Сил України
КУЛІЄМ Валентином Івановичем,
ЛАНЕВИЧЕМ В’ячеславом Володимировичем,
ШЕНЕМ Дмитром Валерійовичем.
(на фото зліва направо)
Три різні долі, три життя, які за покликом серця доєдналися до ЗСУ, ставши на захист своєї Батьківщини в перші дні повномасштабного вторгнення.
На жаль, поєднав їх навічно один день і одне місце, в якому перестали битися серця наших воїнів. У результаті отриманих поранень, несумісних із життям, під час стрілецького бою з ворожою ДРГ у районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області 5 липня 2023 року воїни відійшли у вічність.
Кулій Валентин Іванович народився 15 червня 1968 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №1. Закінчивши 8 класів, пішов навчатися в Прилуцьке професійно-технічне училище. У десантних військах проходив строкову службу.
Трудову діяльність Валентин Іванович розпочав у комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання», де працював на посаді водія. Бажання розвиватися стало поштовхом до продовження навчання, тому Валентин Кулій також здобував освіту в Прилуцькому фаховому технічному коледжі. На посаду електрика пішов працювати в приватне підприємство «ТАЛАН-ПРОМ».
Солдат Валентин Кулій, водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини А7330, в бою за долю України загинув 5 липня 2023 року.
У глибокій скорботі залишилася сім’я Валентина: дружина Ірина Михайлівна, донька Євгенія, сини Богдан і Максим.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Кошти на відновлення міста: які рішення ухвалили депутати Прокоментуй першим!
- Реанімація на передовій: фонд «Надія», Валерій Дубіль і Віта Присяжнюк забезпечують військових медиків апаратами Easy Pulse Прокоментуй першим!
- Книга, народжена під звуки сирен Прокоментуй першим!
- Як подати заяву на компенсацію «єВідновлення» в «Дії» Прокоментуй першим!
- Прилуки оговтуються після атаки: де постраждалим отримати допомогу Прокоментуй першим!
- ПРИЛУКИ: БІЛЬ, ЩО НЕ МИНЕ… Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 567 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті
