№ 44

5 листопада 2026 року

Городяни

Городяни (130)

Четвер, Сер. 06 2026

До 35-річчя Незалежності України

Закінчення. Початок в №31


– Познайомився, вона мені сподобалась, і я прожив із нею шістдесят років, – говорить він із особливою теплотою.
– Гаврилівна була надзвичайно вродливою жінкою. Вона була справжньою господинею, доброю й люблячою дружиною, турботливою матір’ю та ніжною бабусею. Її любов, щедрість душі й невтомна працьовитість зігрівали рідних і створювали в домі затишок і злагоду.
Вони одружилися в 1962 році. Весілля було простим, як і в більшості молодих родин того часу. Без ресторанів, без дорогих кортежів. Зібралися у власному домі найближчі рідні, друзі з роботи, посиділи за святковим столом, пораділи за молодят. Так тоді жили люди.
– Ми любили одне одного. Оце й увесь секрет.

Четвер, Сер. 06 2026

1 серпня Прилуцьку громаду огорнув невимовний біль. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк, мужній Захисник України ГОРБАЧ Євгеній Анатолійович.
Євгеній народився 1 серпня 1981 року в Прилуках. Навчався в школі №9, а після закінчення дев’яти класів здобував фах у Сокиринському професійному училищі. Згодом проходив строкову військову службу в навчальному центрі «Десна». Після демобілізації працював ландшафтним дизайнером у Києві, будував мирне життя, мав плани та мрії.
Та коли Батьківщина потребувала своїх захисників, Євгеній без вагань став до її оборони. У 2024 році був призваний на військову службу. У званні молодшого сержанта виконував обов’язки бойового медика, рятуючи життя побратимів під ворожим вогнем.

Четвер, Лип. 30 2026

Віктор КОПАЧЕВСЬКИЙ
м. Прилуки

 

До 35-річчя Незалежності України

Напередодні 35-ї річниці Незалежності України особливо гостро усвідомлюєш: сила держави народжується не лише на полі бою чи у високих владних кабінетах. Вона зростає з мільйонів чесно прожитих людських життів. Саме такі люди, як Володимир Іванович Кузьменко, десятиліттями своєю працею будували економіку країни, забезпечували світлом оселі, підприємства, школи й лікарні, виховували дітей у любові до рідної землі. Він пережив воєнне лихоліття, відбудову, зміну епох, став свідком наро- дження незалежної України й донині щиро вболіває за її долю. Його життєвий шлях – це приклад справжнього патріотизму без гучних слів: чесно працювати, берегти людську гідність, любити своє місто та свою Батьківщину. Саме на таких людях тримається Україна, і саме їм ми завдячуємо тим міцним фундаментом, на якому вже тридцять п’ять років розбудовується наша незалежна держава.

Є люди, про яких не кричать заголовки газет, але саме на таких людях десятиліттями тримається країна. Вони не шукали слави, не прагнули високих посад, а просто чесно виконували свою роботу. Одним із них є прилучанин Володимир Іванович Кузьменко, якому 6 червня цього року виповнилося 90 років.

Четвер, Лип. 30 2026

Свобода України щодня виборюється ціною людських життів. За можливість жити на рідній землі, навчати дітей, працювати й будувати майбутнє українські воїни платять найвищу ціну. На жаль, Прилуцька громада знову в жалобі – 27 липня земляки провели в останню путь свого Героя, який віддав життя, захищаючи Батьківщину.
На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України МАЩЕНКО Євгеній Станіславович.
Євгеній Мащенко народився 6 липня 1985 року в польському місті Легниця, де на той час працювали його батьки. Згодом родина переїхала до села Соколівське Кіровоградської області. Там він навчався в Іванівській загальноосвітній школі, яку закінчив після дев’ятого класу.

Четвер, Лип. 23 2026

Сумні звістки з війни розлітаються Україною. Прийшла така й до нашої громади.
Сьогодні прилучани провели в останню дорогу Героя, життя якого відібрала безжальна війна. На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України ГОРДІЄНКО Юрій Олександрович.

Народився Юрій Олександрович 21 січня 1988 року в Прилуках. Закінчив загальноосвітню школу №8. У 2005 році вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. Працював у агрофірмі «Кернел». Завжди сумлінно та чесно виконував свою роботу. Був добрим, щирим, працьовитим, відповідально ставився до своєї справи, був відкритим, людяним і справедливим, умів підтримати кожного.
Юрій любив життя, дорожив своїми близькими, завжди лишався вірним своїм принципам.

Четвер, Лип. 16 2026

Український народ знає справжню ціну свободи. Вона вимірюється не словами, а людськими долями, зруйнованими домівками, болем матерів і дружин, осиротілими дітьми та життями найкращих синів і доньок України. Кожен полеглий воїн – це непоправна втрата не лише для рідних, а й для всієї держави, за майбутнє якої він віддав найдорожче.

9 липня Прилуцька громада з глибоким сумом провела в останню земну дорогу свого земляка – матроса Військово-Морських Сил Збройних Сил України ТАТАРЧЕНКА Андрія Володимировича, який повернувся додому «на щиті».
Андрій Татарченко народився 14 січня 1990 року в Прилуках. У 2007 році закінчив Прилуцький ліцей №1 імені Григорія Вороного, після чого навчався в Чернігівському державному інституті економіки та управління. Свій трудовий шлях розпочав в Управлінні агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації. Згодом працював за кордоном.

Страница 2 из 22

Фото зі статті

З наближенням холодної пори року росія посилює атаки на...
Після ракетного удару 7 жовтня, який завдав значних руйнувань...
Для ветеранів із Прилук, які мають ампутації рук і ніг,...
Нові урядові роз’яснення обговорили на нараді освітян Прилук....
Під час звітно-виборчої конференції підбили підсумки...
Підтримка військовослужбовців, родин захисників і мешканців...
Створення доступного та комфортного середовища для всіх...
У Прилуках увічнять пам’ять ще п’ятьох захисників України, які...
Прилуцьке УЕГГ Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі...
Ліквідація наслідків ракетного удару 7 жовтня, допомога...

Хто на сайті

Зараз 1068 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

050-916-95-31

Підпишись на нашу розсилку!