Городяни (129)
І знову біль… і знову втрати…
Чорна звістка огорнула всю Прилуцьку громаду.
Сьогодні ми провели в останню дорогу нашого мужнього земляка, який загинув захищаючи рідну землю та український народ від ворожої російської навали.
Кожне прізвище загиблого воїна – це історія відваги в бою, це окрема історія життя, покладеного на вівтар заради вільного майбутнього українців заради своєї Батьківщини.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – загиблий військовослужбовець Сил оборони України, солдат МАЛИШ Владислав Сергійович.
Народився Владислав Малиш 28 жовтня 1994 року. Шкільні роки його пройшли в Прилуцькій гімназії №5.
Сьогодні Прилуцька громада знову зібралася на Соборній площі поблизу храму, аби провести в останню дорогу свого земляка, життя якого передчасно обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – військовослужбовець, солдат Збройних Сил України КАРИЙ Станіслав Валерійович.
Народився Станіслав Валерійович 6 серпня 1986 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №3. Закінчив Прилуцький професійний ліцей за спеціальністю «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування. Електрозварник ручного зварювання».
Працював на Прилуцькому м’ясокомбінаті. Згодом переїхав до Києва, де працював у будівельних компаніях.
ого міського Будинку культури висловлює глибоку скорботу з приводу смерті своєї колеги, керівника народного ансамблю української пісні «Калина», Петренко Марії Іванівни, яка померла 4 січня 2025 року внаслідок тяжкої хвороби.
Щира, харизматична, талановита Марія Іванівна віддала сцені 65 років свого життя. Свій творчий щлях розпочала у 1957 році, ставши учасницею народного ансамблю «Прилучанка» міського Будинку культури, а з 17 років керувала танцювальним колективом при Будинку культури заводу «Будмаш». У вересні 2000 року створила фольклорний колектив «Калина» при Будинку культури, а в 2008 році колектив отримав звання «народний аматорський».
Ансамбль унікальний, адже його учасники не тільки гарно співали, а й грали на різноманітних шумових музичних інструментах, відтворювали в постановках народні звичаї та обряди. За час свого існування, а це понад 25 років, ансамбль «Калина» об’їздив мало не всю Україну. І скрізь колектив зустрічали з радістю, бо вміли завоювати любов публіки.
Багато болю та багато втрат принесла війна на долю нашого народу. Кожна українська громада оплакує полеглих воїнів-земляків, проводжаючи їх на вічний спочинок.
7 січня в Прилуках знову день жалоби. На щиті до рідного дому повернувся Герой, життя якого обірвала безжальна війна.
Прилуцька громада віддала шану та провела останнім земним шляхом свого земляка – військовослужбовця, солдата Збройних Сил України, ІВАНОВА Ігоря Володимировича.
Народився Ігор Володимирович 2 грудня 1988 року в місті Прилуки. Навчався в середній школі №4. Після 9-го класу вступив до Прилуцького професійно-технічного училища, де здобув освіту за спеціальністю «Слюсар із ремонту автомобілів. Водій автотранспортних засобів категорії С».
30 грудня 2024 року жителі Прилуцької громади попрощалися з Героєм – військовослужбовцем Збройних Сил України КУЛИКОМ Олегом Івановичем, який повернувся з пекла війни на щиті.
Живим коридором проводжали 50-річного воїна навіки додому жителі Сум, Ромнів, села Охіньки, стоячи на колінах зустріли Героя його земляки-прилучани, рідні, близькі та друзі.
Літію за загиблим відслужили в Спасо-Преображенському Соборі.
Поховали солдата з усіма військовими почестями на одому з місцевих кладовищ. Військовий розпорядник вручив рідним загиблого державний прапор, як символ України, якій він вірно служив.
Подяку справжньому патріоту України й щирі співчуття рідним загиблого воїна висловила міський голова Ольга Попенко.
Безжальна війна усе більше охоплює нашу державу чорним мороком, приносить біль і страждання в кожну громаду. Щодня українці втрачають житло, здоров’я та життя. Та вибір у нас лише один – продовжувати боротьбу зі споконвічним ворогом, виборюючи для свого народу вільну й незалежну Батьківщину.
У ці дні Прилуки зову в скорботі. На щиті до рідного дому повернувся Герой. Ще зовсім молодий. Він ще не встиг пожити, створити сім’ю та народити дітей. Зарано відійшов у вічність. Життя його забрала страшна війна.
6 грудня ми всією громадою, приклонивши коліно, провели на вічний спочинок військовослужбовця старшого солдата Збройних Сил України Дмитра Андрійовича САВИЦЬКОГО.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Кошти на відновлення міста: які рішення ухвалили депутати Прокоментуй першим!
- Реанімація на передовій: фонд «Надія», Валерій Дубіль і Віта Присяжнюк забезпечують військових медиків апаратами Easy Pulse Прокоментуй першим!
- Книга, народжена під звуки сирен Прокоментуй першим!
- Як подати заяву на компенсацію «єВідновлення» в «Дії» Прокоментуй першим!
- Прилуки оговтуються після атаки: де постраждалим отримати допомогу Прокоментуй першим!
- ПРИЛУКИ: БІЛЬ, ЩО НЕ МИНЕ… Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 564 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті
