То хто ж вони, ті історичні діячі, чиїми іменами названо вулиці у військових містечках №12 та №17 в Прилуках? Чим вони відомі та який вклад в історію нашої держави зробили?
Військове містечко №12 – вулиця Віктора Павленка
Павленко Віктор Олексійович (1886-1932) – військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Народився на Харківщині. Закінчив Чугуївське військове училище, Севастопольську (Качинську) військову авіаційну школу. Учасник Першої світової війни, підполковник, командував повітряною охороною ставки Верховного головнокомандуючого – імператора Миколи II в м. Могилеві.
У травні 1917-го делегат Першого Всеукраїнського військового з’їзду, на якому був обраний до складу Українського Генерального Військового Комітету та Ради Військових Депутатів (які ввійшли до Української Центральної Ради). У листопаді – грудні 1917 року – начальник Київського Військового Округу (КВО). У листопаді 1917-го – сформував дві сердюцькі дивізії, чим було покладено початок створенню гвардійських частин української армії. Ініціатива Павленка зазнала нищівної критики зі сторони соціалістично налаштованих керівників Генерального Секретаріату Військових Справ УНР. Незабаром Павленка звинуватили в намаганні створити регулярну українську армію, яка «була досі та буде надалі знаряддям пануючих класів у їхній боротьбі проти селянства та робітництва». У кінці грудня 1917 року – усунений із посади начальника КВО, а сформовані ним частини демобілізовано.
З квітня 1918-го очолив військово-повітряні сили Української Держави. За сприяння гетьмана Скоропадського він створив 16 авіаційних загонів загальною чисельністю близько 500 літаків. Його заходами було створено кадрові авіаційні загони при українських корпусах.
У 1918 році – член українського військового Товариства «Батьківщина».
З листопада 1918 – грудня 1920 р. – командуючий авіацією Армії УНР. Сформував чотири авіаційні полки, ескадру бомбовозів, почав створювати авіаційну школу. На початку літа 1919-го авіація УНР та ЗУНР складалася з 22 літаків. З 1919 по 1921 був начальником запілля Армії УНР і віце-міністром військових справ. У 1920-му отримав військове звання генерал-хорунжого Армії УНР.
У 1921-му створив у м. Бидгощі (Польща) авіаційну школу, в якій навчалося 50 українських військових авіаторів. З 5 серпня по 15 листопада 1921 року виконував обов’язки військового міністра УНР. З 1921 по 1926 перебував в еміграції.
У 1926 повернувся на Кубань. З 1926 до 1932 рік працював сторожем у колгоспі. У 1932 році помер під час Голодомору на Кубані.
За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею імені Василя Маслова
