Значне місце в діяльності Святослава посідали війни з Болгарським царством і Візантійською імперією. Князь прагнув утвердити вплив Русі на Балканах і навіть планував перенести столицю держави до міста Переяславця на Дунаї, яке вважав важливим торговельним і політичним центром.
Святослав Ігорович залишався прихильником язичницьких традицій і не прийняв християнства, незважаючи на те, що його мати княгиня Ольга була однією з перших правителів Русі, які прийняли нову віру. Літописи характеризують князя як мужнього, витривалого та невибагливого правителя, який поділяв спосіб життя своїх воїнів.
27 липня 971 року було укладено мирну угоду між Великим князем Київським Святославом Хоробрим та імператором Східної Римської імперії Іоанном Цимісхієм. При цьому був присутній візантійський придворний хроніст Лев Диякон, який залишив воістину безцінний опис зовнішності Святослава:
«Показався і Святослав, що приплив по річці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його зовнішність: середнього зросту, не надто високого та не дуже низького, з кошлатими бровами та ясно-синіми очима, ніс короткий, борода оголена, мало волосся, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою.
Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні… В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами.
Одежа його була біла та відрізнялася від одежі його наближених лише чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з імператором про умови миру й поїхав».
У 972 році, повертаючись із походу, Святослав загинув у бою з печенігами біля Дніпровських порогів. Його діяльність мала значний вплив на зміцнення міжнародного авторитету Русі та розвиток державності.
Постать Святослава Хороброго є символом військової доблесті, рішучості та сили Русі. Його ім’я посідає важливе місце в історії України як одного з найвидатніших правителів ранньої української держави.

За інформацією Прилуцького краєзнавчого музею імені Василя Маслова