Свобода України щодня виборюється ціною людських життів. За можливість жити на рідній землі, навчати дітей, працювати й будувати майбутнє українські воїни платять найвищу ціну. На жаль, Прилуцька громада знову в жалобі – 27 липня земляки провели в останню путь свого Героя, який віддав життя, захищаючи Батьківщину.
На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України МАЩЕНКО Євгеній Станіславович.
Євгеній Мащенко народився 6 липня 1985 року в польському місті Легниця, де на той час працювали його батьки. Згодом родина переїхала до села Соколівське Кіровоградської області. Там він навчався в Іванівській загальноосвітній школі, яку закінчив після дев’ятого класу.

До 95-річчя від дня народження Юрія Коваленка

Історія українського образотворчого мистецтва другої половини ХХ століття нероз- ривно пов’язана з творчістю художників, які, працюючи далеко від місця свого народження, зберігали духовний зв’язок із рідним краєм. До таких митців належить Юрій Андрійович КОВАЛЕНКО (1931-2004 рр.) – живописець, графік, театральний художник, педагог, уродженець Прилук, творчість якого є вагомою складовою української художньої культури.
Попри те, що основна частина творчої біографії митця пов’язана з Одесою, саме Прилуки залишалися для нього важливим культурним, історичним і світоглядним орієнтиром. Образ рідного міста проходить через усю його творчість, набуваючи значення своєрідного художнього символу пам’яті, історичної тяглості та національної культурної ідентичності.
Юрій Коваленко народився 27 липня 1931 року в Прилуках. Формування його художнього світогляду відбувалося в особливому історико-культурному середовищі міста, яке зберегло пам’ятки козацької доби, архітектурні ансамблі XVIII-XIX століть і традиційний український міський ландшафт. Саме ця історична атмосфера, за свідченнями сучасників і членів родини, стала першою школою художнього сприйняття майбутнього митця.

Будівля Прилуцької міської дитячої лікарні щодня приймає сотні маленьких пацієнтів. За місяць до лікарів звертаються близько семи тисяч дітей із Прилук, Прилуцького району та сусідніх громад. І хоча медики роками робили все можливе, щоб забезпечити якісну допомогу, самі приміщення давно потребували ґрунтовного оновлення.
Тепер ситуація змінюється. У поліклінічному відділенні розпочинається перший за понад 50 років капітальний ремонт.
Реалізувати цей проєкт вдалося завдяки співпраці Прилуцької міської ради та французького благодійного фонду «Solidarity», між якими нещодавно було підписано відповідну угоду. До міста завітали голова фонду Арден Матьйо-Марі (Matthieu-Marie Ardin) та координатор проєкту Дмитро Щербаков.

18 липня Прилуки долучилися до всеукраїнської акції «Дзвони надії для тих, хто в тиші», покликаної нагадати про українських військовополонених і безвісти зниклих Захисників. О 10-й годині, одночасно з громадами по всій Україні, у середмісті Прилук пролунав символічний передзвін – як нагадування про тих, кого чекають удома, та символ незламної віри в повернення кожного українського Захисника та Захисниці.
Біля пам’ятника Тарасу Шевченку зібралися рідні військовополонених і безвісти зниклих воїнів. У руках вони тримали державні прапори, фотографії своїх близьких і плакати із закликами не забувати про тих, чия доля й досі залишається невідомою. Головним символом заходу стали дзвони та маленькі дзвіночки, звук яких цього дня об’єднав тисячі людей по всій країні.

На черговому засіданні виконавчого комітету Прилуцької міської ради ухвалили рішення про надання одноразової матеріальної допомоги жителям громади. Загалом на ці потреби з міського бюджету спрямують 529 тисяч гривень.
Найбільшу частину коштів – 230 тис. грн – отримають мобілізовані громадяни, які стали до лав Збройних Сил України. Ще 85 тис. грн спрямують чотирьом військовослужбовцям, які зазнали поранень, а 45 тис. грн – трьом захисникам, які отримали інвалідність унаслідок російсько-української війни. Родині загиблого військовослужбовця буде надано 30 тис. грн одноразової допомоги.
Підтримку також отримають чотири прилучани, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації – на це передбачено 15 тис. грн. Ще 101 тис. грн виділили 39 жителям громади, які звернулися за матеріальною допомогою через складні життєві обставини.

Сумні звістки з війни розлітаються Україною. Прийшла така й до нашої громади.
Сьогодні прилучани провели в останню дорогу Героя, життя якого відібрала безжальна війна. На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України ГОРДІЄНКО Юрій Олександрович.

Народився Юрій Олександрович 21 січня 1988 року в Прилуках. Закінчив загальноосвітню школу №8. У 2005 році вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. Працював у агрофірмі «Кернел». Завжди сумлінно та чесно виконував свою роботу. Був добрим, щирим, працьовитим, відповідально ставився до своєї справи, був відкритим, людяним і справедливим, умів підтримати кожного.
Юрій любив життя, дорожив своїми близькими, завжди лишався вірним своїм принципам.

Рокитний – район залізничників, промисловців і дослідників
Рокитний – один із найбільших і найвідоміших мікрорайонів Прилук, розташований у південній частині міста. Сьогодні його часто асоціюють із залізничним вокзалом, промисловими підприємствами та житловими кварталами, однак, історія цієї місцевості розпочалася значно раніше – з невеликого хутора серед луків і берегових заростей.
Перші згадки про хутір Рокитний (Рокитне) датуються початком ХХ століття, хоча виник він ще у ХІХ столітті. Розташований він на Дубовогаївському шляху за 4 км від м. Прилуки. Входив до Прилуцької волості Прилуцького повіту, до Прилуцького району Прилуцького округу (1923-1930 рр).

Напередодні Міжнародного дня шахів вихованці громадської організації «Шахова Федерація «Прилуцька Фортеця»» вкотре підтвердили високий рівень своєї підготовки, здобувши перемогу над дорослими шахістами міста.
Матчева зустріч, що проходила в приміщенні шахового клубу Федерації шахів м. Прилуки, відбулася за шевенінгенською системою на 11 дошках. Суперниками юних спортсменів стала команда досвідчених шахістів міста.
Поєдинок виявився надзвичайно напруженим. Упродовж матчу ініціатива неодноразово переходила від однієї команди до іншої, а перед останнім туром попереду були дорослі шахісти. Проте вирішальні партії залишилися за вихованцями «Прилуцької Фортеці». В останньому турі вони здобули переконливу перемогу з рахунком 8:3, що забезпечило їм загальний успіх у матчі – 61:60.
Ця перемога стала ще одним підтвердженням того, що в Прилуках зростає сильне покоління шахістів, яке вже сьогодні здатне на рівних конкурувати з досвідченими суперниками.