15 квітня в Прилуках на базі Прилуцької міської дитячої лікарні відбулася презентація простору, дружнього до дитини – важливої ініціативи, покликаної підтримати наймолодших у складних умовах сьогодення.
Ідея створення такого середовища виникла ще восени 2025 року, а вже нині вона втілилася в реальний результат – сучасний терапевтичний простір, де діти можуть отримати психологічну підтримку, відчути спокій і безпеку.
Новостворений хаб поєднує в собі функції відпочинку, гри та психологічної допомоги. Інтер’єр оформлено в спокійних тонах, що сприяють емоційному розвантаженню, а простір наповнено тактильними іграшками, антистресами та матеріалами для терапевтичної роботи. Усе облаштовувалося за рекомендаціями фахівців, аби створити максимально комфортну атмосферу для дітей.
Особливістю простору став «Медик-Ведмедик» – не просто іграшка, а важливий елемент терапії. Завдяки арт- та ігровим практикам він допомагає дітям краще проживати емоції, долати страхи та знижувати рівень тривожності.

У зв’язку з пошкодженням будівлі міської ради внаслідок ворожої атаки 7 квітня, окремі структурні підрозділи тимчасово змінили місце роботи.
Зокрема, архівний відділ Прилуцької міської ради наразі здійснює прийом громадян у приміщенні управління освіти за адресою: вул. Вокзальна, 24.
Прийом відвідувачів проводиться на другому поверсі, у кабінеті №5. Тут можна отримати архівні довідки, подати запити та скористатися консультаціями фахівців.
Звертаємо увагу, що графік роботи залишається без змін.

Місяць тому в Чернігові 10-місячному Марку раптово стало зле просто на вулиці – дитина почала задихатися. Після цього стало відомо, що хлопчик не може жити без апарата штучної вентиляції легень.
Валерій ДУБІЛЬ, Віта ПРИСЯЖНЮК та Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» придбали для Марка життєво необхідне обладнання вартістю близько 400 тис. грн – апарат уже передали родині.
«Ми з народження маємо проблему з диханням. Це вроджений синдром центральної гіповентиляції. І моя дитина під час сну перебуває на апараті штучної вентиляції легень», – розповіла мама хлопчика Олена ГОРДІЄНКО.
До цього родина користувалася апаратом тимчасово, однак, його потрібно було повертати. Після розголосу ветеран Павло ЖАРИКОВ, який тоді і врятував дитину, оголосив збір, однак, вдалося зібрати лише 30 тисяч гривень, які спрямують на подальшу підтримку родини та потреби Марка.

Прилуки долучилися до реалізації проєкту «Розвиток реабілітаційної мережі в Київській та Чернігівській областях». За результатами конкурсного відбору Прилуцьку міську громаду обрано серед учасників ініціативи, яка впроваджується за підтримки Enabel – Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва.
На початку квітня відбулася перша ознайомча зустріч за участю представників благодійного фонду «Пацієнти України», який координуватиме реалізацію проєкту, та фахівців міської ради й профільних структурних підрозділів. До обговорення долучилися спеціалісти у сферах охорони здоров’я, соціального захисту, освіти, ветеранської політики, а також представники центру зайнятості.

Уже п’ятий рік триває повномасштабна війна росії проти України. І якщо на початку багатьом здавалося, що це десь далеко, то сьогодні кожен українець відчув: війна поруч. Вона не десь на карті – вона в новинах, у телефонних дзвінках, у нічних тривогах, у вибитих вікнах і в чорних стрічках на фотографіях.
Страждає вся країна. Гинуть мирні люди – діти, жінки, старші люди. Це не суха статистика, це чиїсь батьки, чиїсь діти, чиїсь друзі. Це життя, які вже не повернути.
Прилуки, здавалося б, місто відносно спокійне. Не при- фронтове, не на передовій. Але війна дістала і сюди. Вона приходить раптово – без попередження, без логіки. То «шахед» влучає в промислове підприємство. То удар приходиться по звичайному житловому будинку. І тоді гинуть люди. Гинуть невинні. Серед них – навіть діти. Маленькі, які тільки починали жити.

15 квітня 2026 року відбулося засідання Галузевого сектора за освітньо-професійною програмою «Видавнича справа та редагування» фахової передвищої освіти Ради роботодавців комунального закладу «Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка» Чернігівської обласної ради – зустріч справді зацікавлених осіб, темою якої стали зміни в освітньо-професійній програмі спеціальності «Журналістика».
Учасниками зустрічі були представники адміністрації коледжу: Вікторія Дронь, в.о.директора, Оксана МЕЛЬНИЧУК, заступник директора з навчально-методичної роботи, члени робочої групи з розробки, перегляду, моніторингу та реалізації названої ОПП Валерій Дорошенко, Наталія ГРОНА, Наталія Лозова, студенти, які навчаються за освітньо-професійною програмою на різних курсах та представники прилуцьких медіа, зокрема, Ірина ПавлютінА, директорка Комунального підприємства Телекомпанія «Прилуки» Прилуцької міської ради, Мар’яна Гибенко, кореспондент і редакторка газети «Град Прилуки», Владислав Колісник, очільник онлайн-медіа «ТІМ plus».
У ході проведення заходу Оксана МЕЛЬНИЧУК детально пояснила та продемонструвала за допомогою презентації всі зміни, які плануються вже з 1 вересня 2026 року.

Будівля міської ради не є в реєстрі світової культурної спадщини, але всі прилучани шкодують за нею, бо вона одна з найкращих будівель нашого міста, яка презентує Прилуки, а тому прилучани вірять у її відродження. Чому встояли стіни будівлі? Тому що ширина стін більше одного метра, і їх будували «на віки», чого не врахувала та сволота, яка скорегувала удар шахеда. Будівля встояла при царях, комуністах, фашистах, але трохи не встояла від зради «своїх». Перед ударом шахеда в сесійній залі були присутні більше 40 осіб, які, на щастя, на той момент вже встигли по тривозі покинути залу. Але складається таке враження, що хтось розраховував на те, аби вони не встигли покинути приміщення. Саме ця обставина і стала критичною, аби всі свідки вибуху, наче зговорилися, казали, що це «її робота». Це про кого? Про «жінку Зло», яка щодня виходить на «свою роботу», як на полювання, в пошуках якогось смаженого факту, як-то, вибоїна на дорозі та її довжина й ширина, переповнений після весняного прибирання смітник, «незаконні», на її думку, архітектурні споруди, вираховує, хто з підприємців і скільки «відмиває» на підприємницькій діяльності, тобто заглядає в чужі кишені, забуваючи про свою, фіксує всі калюжі, невихованих собак, недоєних курей, непотрібних їй людей і, якби була її воля, вона видавала б баночки з киснем тим, хто, на її думку, має право дихати. На таких «полюваннях» по місту в неї фіксується все, окрім інвестиційних надбань і проєктів – саме того, за що держава платить їй непогану зарплату за рахунок прилучан. Усіх містян вона сприймає за своїх корисних ідіотів, які, на її думку, повинні бути в захваті від її «боротьби за правду». Але за свою правду, не нашу. Вона заповнює собою інформаційні простори та своїм невдалим особистим життям, яке розлетілося, а його друзки, по її плану, повинні бити прилучан по голові.

Напередодні великого свята Христового Воскресіння Прилуки пережили один із тих моментів, коли сльози радості змішуються з гордістю, а серце громади б’ється в унісон. Після тривалого російського полону на рідну землю повернувся наш земляк, мужній воїн і справжній Герой – Сергій БАРАНЮК.
Його звільнення стало можливим у межах чергового обміну полоненими – події, на яку щодня чекають сотні українських родин. І ось цього дня – ще одна перемога життя над неволею.
Зустріч була щемкою та водночас світлою. Рідні не стримували сліз, друзі міцно обіймали, а слова вдячності лунали звідусіль. Волонтери, представники міської влади, побратими та спільнота родин військовополонених зібралися разом, щоб зустріти воїна і сказати найголовніше: «Ти вдома. Ми чекали. Дякуємо за витримку».
Особливо символічним і глибоко зворушливим став момент, коли Сергій підійшов до Банера Надії, де розміщені світлини зниклих безвісти, і власноруч зняв своє фото. Цей жест – без слів – сказав більше, ніж будь-які промови. Він став знаком повернення, знаком перемоги життя над невідомістю, болем і довгим очікуванням.