№ 36

вересня 2026 року

Герої не йдуть безслідно

  • Четвер, Черв. 25 2026
  • Написав: 
  • розмір шрифта зменшити шрифт збільшити шрифт

Війна щодня приносить Україні нові випробування, а найболючішими серед них залишаються людські втрати. За кожним іменем полеглого Захисника – доля, мрії, родина, незавершені плани та безмежна любов до рідної землі. На жаль, Прилуцька громада знову схилила голови в скорботі, проводжаючи в останню путь своїх земляків, які віддали найдорожче – власне життя та здоров’я – за свободу й незалежність України.
Останнім земним шляхом на вічний спочинок ми провели старшого сержанта Збройних Сил України МОЙСЕЄНКА Андрія Вадимовича та солдата Збройних Сил України ОДНОЛЬКА Костянтина Васильовича.

Андрій Мойсеєнко народився 8 грудня 1980 року в Прилуках. У дитинстві разом із родиною переїхав до Києва, де навчався у школі №221 та здобув фах кранівника в будівельному коледжі. Строкову військову службу проходив у полку зв’язку в Чернігові, після чого працював у будівельній сфері.
З початком повномасштабної війни долучився до оборони столиці, а наприкінці 2023 року вступив до лав полку «Азов». Служив у найгарячіших точках фронту, зокрема, на Краматорському та Слов’янському напрямках. За свою уважність і пильність отримав позивний «Пограничник».
Війна та важка служба суттєво підірвали здоров’я воїна. Старший сержант Андрій Мойсеєнко відійшов у вічність 13 червня 2026 року. У скорботі залишилися мама Наталія Григорівна, сестра Любов, брат Олександр, тітка Людмила Григорівна, рідні та близькі.
Костянтин Однолько народився 24 листопада 1986 року в місті Потсдам (Німеччина). Згодом родина переїхала на Прилуччину. Навчався в Прилуцькому ліцеї №1 імені Георгія Вороного та Ічнянській школі №4, а професію електро- зварювальника здобув у Ладанському професійному училищі.
У 2005 році проходив строкову службу у Військово-Морських Силах України в Севастополі. Після демобілізації працював у Києві. У грудні 2025 року став до лав захисників України. Серед побратимів був відомий під позивним «Тигр» – за мужність, рішучість і незламний характер.
13 червня 2026 року воїн помер внаслідок поранень, отриманих під час виконання бойових завдань на Сумському напрямку. У глибокому смутку залишилися мама Любов Юріївна, сестра Яна, племінник Платон, бабуся Надія Костянтинівна, тітки Антоніна Миколаївна та Ніна Федорівна, двоюрідна сестра Алла, батько Василь Миколайович, друзі, побратими та вся Прилуцька громада.

Сьогодні ми знову прощаємося з воїнами, але їхня пам’ять житиме в серцях рідних, побратимів, друзів і всіх, хто знав і поважав їх. Їхній життєвий шлях став прикладом мужності, вірності присязі та безмежної відданості Батьківщині.
Прилуцька громада розділяє біль непоправної втрати й висловлює щирі співчуття родинам Захисників.


Світла пам’ять Героям!
Вічна слава воїнам,
які віддали себе заради України та її майбутнього!

Прочитано 113 разів
Оцінити матеріал
(0 голосів)
Опубліковано в Городяни
Web-editor

Веб-редактор та адміністратор сайту.

Website : gradpryluky.info

Написати коментар

Переконайтеся, що Ви заповнили поля, помічені зірочкой (*). HTML коди заборонені.

Фото зі статті

КНП «Прилуцька міська дитяча лікарня» отримала важливе технічне...
Напередодні професійних свят у Прилуках відзначатимуть...
Осінь для дітей – це не лише повернення до шкільних класів. Для...
Ще в липні в Прилуках з’явилася можливість скористатися...
У Прилуках затвердили мережу закладів загальної середньої...
Після російського удару будівлю планують не лише...
Християнський корпус, БФ молодіжної ініціативи «Надія», за...
Шановні мешканці громади! КНП «Прилуцький міський центр...
Виконавчий комітет Прилуцької міської ради затвердив мережу...
У Прилуках оновили склад Інвестиційної ради Прилуцької міської...

Хто на сайті

Зараз 359 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті

Телефон редакції

050-916-95-31

Підпишись на нашу розсилку!