Строкову військову службу проходив у Прикарпатському військовому окрузі. Згодом багато років працював далекобійником, здійснюючи перевезення як Україною, так і за її межами.
У 2025 році був призваний Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на військову службу. Виконував завдання в інженерно-будівельних військах на кордоні з Білоруссю. Побратими знали його за позивним «Миша». За цим простим ім’ям стояла людина великої працьовитості, мужності, надійності та щирого серця. Олег сумлінно виконував свій військовий обов’язок, користувався повагою товаришів і ніколи не залишався осторонь чужої біди.
Він був прикладом справжнього чоловіка для свого сина Дениса, який також став на захист України й нині проходить службу в десантно-штурмовій бригаді.
На жаль, час військової служби та наслідки війни тяжко позначилися на здоров’ї захисника. 25 червня 2026 року солдат Олег Валерійович Романчев відійшов у вічність.
У глибокому смутку залишилися мама Наталія Михайлівна, син Денис, брат Андрій Юрійович, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав Олега.
Сьогодні Прилуки віддали останню шану своєму захиснику. Його життєвий шлях став прикладом відданості військовому обов’язку, чесності та любові до Батьківщини. Пам’ять про Олега Романчева житиме в серцях рідних, побратимів і вдячної громади.

Вічна пам’ять українському воїну!
Вічна слава Захиснику України!