Працював шахтарем на шахті «Північна» Донецької області. Згодом обрав шлях військовослужбовця, вступивши до лав Збройних Сил України. Службу розпочав у селищі Десна, а вже у 2017 році був переведений до військової частини в Прилуках, які стали для нього другим домом. Побратими знали його за позивним «Клевець». На початку 2022 року пройшов підготовку за спеціальністю «навідник», постійно вдосконалюючи свої військові навички.
До травня 2025 року Віктор проходив службу в Прилуках. Згодом був направлений на виконання бойових завдань на Донецький напрямок. 24 травня 2025 року разом із побратимами вирушив на бойову позицію. Уже 26 травня зв’язок із ним обірвався…
Він віддав найдорожче – власне життя – за Україну, за її свободу, незалежність і майбутнє. Його серце билося за рідну землю, за сім’ю, за побратимів, за мирне життя українців.
У глибокій скорботі залишилися мама Людмила Михайлівна, сестра Дар’я, дружина Вікторія, сини Денис, Владислав, Валентин та Андрій, рідні, друзі, побратими та вся Прилуцька громада.
Схиливши голови та ставши на коліно, прилучани віддали останню шану своєму Захиснику. Світла пам’ять про Віктора Клевцова назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав, любив і поважав. Його мужність, відданість військовому обов’язку та жертовність назавжди залишаться прикладом справжнього служіння Україні.

Вічна пам’ять Герою!
Вічна слава Захиснику України!