Квашинці – передмістя, старше за багато районів міста
Квашинці – один із найдавніших історичних мікрорайонів Прилук. Сьогодні ця назва охоплює територію між центром міста та Трубарівщиною, в межах сучасних вулиць Переяславської, Незалежності, Земської, Іванівської, Європейської та В’ячеслава Чорновола. Проте історія цієї місцевості розпочалася задовго до появи сучасних вулиць і кварталів.
Дослідники вважають, що поселення на місці Квашинців існувало ще за часів Київської Русі. Разом із давніми Прилуками воно було зруйноване під час монгольської навали 1239 року.
Походження назви й досі викликає дискусії. Найпоширеніша версія пов’язує її з місцевими жителями, які займалися виготовленням квасу та квашенням овочів і фруктів для продажу на прилуцьких ярмарках. Саме від цього ремесла, ймовірно, й виникла назва поселення. Існує також версія про походження від прізвища Кваша або Квашенко, однак, документальних підтверджень вона не має. Насправді подібне походження характерне для багатьох українських поселень, названих на честь родів або сімей, які першими освоювали територію.

На черговому засіданні виконавчого комітету Прилуцької міської ради, яке 9 червня провела міський голова Ольга ПОПЕНКО, ухвалено низку важливих рішень, спрямованих на розвиток громади. Серед них – підтримка та відзначення молодих прилучан, які досягли вагомих успіхів у навчанні та спорті.
За високі досягнення, сумлінну працю, наполегливість, професіоналізм і гідне представлення Прилуцької громади на обласному та всеукраїнському рівнях Почесними грамотами виконавчого комітету нагороджено випускників і вихованців Прилуцької дитячо-юнацької спортивної школи.
Відзнаки отримали випускники відділень:
– легкої атлетики: Євген БІЛЕЦЬКИЙ, Катерина ПОСТОРОНКА, Анна ПОТОЦЬКА, Вікторія СУРГАЙ, Софія ФАБРИЧЕНКО, Тетяна ФРАНЦУЗ;
– волейболу: Софія БУБЛИК, Олександра ГАЛЬКЕВИЧ, Анастасія ДАНІЧ, Марина ЛИСЕНКО, Аліна ОРДИНЕЦЬ, Олександра ТЕПЛОВА, Анастасія ЯРЕМЕНКО;

Продовження. Початок у №24

Вона працювала.
Розвивалася.
Жила.
А найголовніше – вистояла.
Одного разу впливові люди намагалися домогтися закриття та продажу друкарні.
Людмила Самойленко категорично відмовилася погодитися на це.
Їздила до обласного керівництва.
Відстоювала колектив.
Відстоювала підприємство.
І перемогла.
Після того друкарня пропрацювала ще багато років.

У «Світанку» стартувала програма «Антивигорання»

На початку червня в Центрі комплексної реабілітації дітей із інвалідністю «Світанок» запрацював Простір ментального здоров’я та психосоціальної підтримки. Нова локація стала місцем, де психологічну допомогу та підтримку можуть отримати не лише діти й батьки, а й фахівці, які щодня працюють із родинами, що потребують особливої уваги.
Саме тут днями відбулося перше заняття програми «Антивигорання», яка реалізується в межах проєкту «Сильна родина – сильна дитина: простір ментального здоров’я та психосоціальної підтримки».
Фахівці центру щодня допомагають дітям долати труднощі розвитку, підтримують батьків і супроводжують родини на непростому шляху реабілітації. Така робота потребує не лише професійних знань, а й значного емоційного ресурсу. Саме тому одним із напрямів проєкту стала турбота про психологічне благополуччя самих працівників.

Благодійний фонд молодіжної ініціативи «Надія» та Валерій Дубіль разом із Християнським корпусом відправили на фронт великий вантаж допомоги вартістю майже 8 мільйонів гривень. До військових вирушили детектори дронів FOX, апарати для реанімації Easy Pulse, Starlink, сіткомети, зарядні станції, генератори та електробайки – техніка, яка допомагає рятувати життя українських захисників.
До відправки вантажу долучився амбасадор фонду «Надія» Євген Хмара, а також представники Християнського корпусу – командир батальйону «Братство» Олексій «Боргезе» Середюк та командир спецпідрозділу «Стугна» Дмитро Лінько.
«На фронті нас рятують віра в Бога, молитва й люди, які стоять поруч», – зазначив командир батальйону «Братство» Олексій «Боргезе» Середюк.
Електробайки використовуються на передовій, особливо під час роботи штурмових і розвідувальних груп.

Прилуки в скорботі…
Знову чорна звістка прийшла з передової…
На щиті до рідного дому повернувся наш земляк – загиблий військовослужбовець, матрос Збройних Сил України БАБЕНКО Андрій Володимирович. Йому навіки 32…
Прощання із захисником України, який віддав своє життя, боронячи нашу державу від російських загарбників, відбулося 16 червня у Храмі на честь ікони Божої Матері «Цілителька» (біля Прилуцької центральної міської лікарні).
Народився Андрій Бабенко 10 грудня 1994 року. Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу №13, а згодом продовжив навчання в Київському транспортному інституті.
Андрій був щирою, доброю та світлою людиною, справжнім другом, готовим підтримати в будь-яку хвилину, розділити чужий біль і щиро порадіти успіхам інших. Його поважали за чесність, порядність, відповідальність і справедливість. Він умів цінувати життя, дружбу, родинне тепло та рідну землю.