Городяни (129)
Ім’я Анатолія Миколайовича Риженка займає особливе місце в культурному просторі Прилуччини. Талановитий художник, щирий українець, людина високої моралі та глибокої внутрішньої культури – він зробив вагомий внесок у розвиток образотворчого мистецтва нашого краю та збереження його мистецької пам’яті.
Анатолій Риженко був митцем, для якого живопис був не ремеслом, а способом мислення й розмови зі світом. Його роботи вирізняються тонкою кольоровою гармонією, чистотою образів, світлом і щирістю. У картинах художника – українське небо, рідна земля, жіночі образи, квіти, пори року, настрій тиші й роздумів. Його живопис легко читається, але водночас залишає простір для внутрішнього діалогу глядача з полотном.
Особливої поваги заслуговує людська позиція митця. Анатолій Миколайович був людиною скромною й безкорисливою – багато своїх робіт він дарував друзям, поціновувачам мистецтва, установам. Його картини сьогодні прикрашають приватні колекції та громадські простори, залишаючись живим свідченням таланту автора.
Сумні звістки з війни розлітаються Україною. Прийшла така й до нашої громади.
На щиті до рідного дому повернувся щирий патріот і захисник, загиблий військовослужбовець, солдат Збройних Сил України ЛЯШОВ Дмитро Олександрович.
Народився Дмитро Ляшов 5 січня 1991 року в місті Прилуки. Навчався в Прилуцькій гімназії №9, був добрим, спокійним і кмітливим учнем.
Після школи вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу за спеціальністю «Землевпорядкування», який закінчив із відзнакою.
Продовжив навчання в Рівненському університеті водного господарства, де у 2014 році здобув професію «Інженер-землевпорядник».
Український народ переживає час великих і складних випробувань, але водночас і час єдності та героїзму. Щодня наші воїни чинять опір агресору, демонструючи неймовірну стійкість і незламність духу. Та, на жаль, часто платять за це своїм здоров’ям і життям.
29 січня для Прилуцької громади знову стало днем смутку. Ми попрощалися з мужнім, достойним воїном, захисником нашої країни, який втратив своє життя боронячи країну та нас із вами.
Біля собору Різдва Пресвятої Богородиці зібралися містяни, аби провести в останню дорогу військовослужбовця, солдата Збройних Сил України РОГАНОВА Андрія Вікторовича.
Андрій Вікторович народився 22 січня 1974 року в місті Костянтинівка Донецької області. Там пройшло його дитинство, роки навчання та праці. Працював трактористом на місцевих заводах, пізніше – каменярем. Андрій Роганов зводив печі по всій Україні. Війна змінила всі плани та сподівання. Чоловік втратив рідний дім, але пішов захищати чужі.
І знову Прилуцька громада в скорботі. В останню дорогу ми провели нашого земляка, мужнього воїна, життя якого відібрала безжальна війна.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – загиблий військово- службовець, молодший сержант Збройних Сил України СІНЧУК Валерій Вікторович.
Народився Валерій Сінчук 1 жовтня 1982 року в місті Прилуки. Навчався в Прилуцькому ліцеї №1. Після школи вступив до Прилуцького професійного ліцею за спеціальністю «Слюсар». Валерій був людиною з великим серцем, добрим, щирим і відкритим до людей.
Протягом 8 років сумлінно працював на Прилуцькому м’ясокомбінаті, не боявся важкої праці та завжди виконував свою роботу відповідально. Згодом почав працювати в НГВУ «Чернігівнафтогаз» помбуром, де також зарекомендував себе як чесний і працьовитий працівник.
Російсько-українська війна – це час великих і складних випробувань. Щодня наші воїни на передовій, а український народ у тилу чинять опір агресору, демонструючи неймовірну стійкість і незламність духу.
Сьогодні Прилуцька громада знову в жалобі. Майже два роки родина чекала, молилася та вірила, що їхній воїн повернеться додому живим. На жаль, дива не сталося.
14 січня прилучани зібралися в самому серці Прилук, під стінами Собору Різдва Пресвятої Богородиці, аби попрощатися та провести останнім земним шляхом нашого земляка, захисника України – солдата Збройних Сил України МУСІЄНКА Сергія Володимировича.
Народився Сергій Володимирович 3 грудня 1971 року в селищі Дружба Прилуцького району Чернігівської області. Шкільні роки промайнули в Дружбинській середній школі при військовій частині.
З 1989 по 1991 роки проходив строкову військову службу, після чого 14 років працював в органах Міністерства внутрішніх справ у місті Прилуки.
Прилуцька громада знову в скорботі. 7 січня ми провели в останню дорогу нашого земляка, життя якого відібрала жорстока війна.
На щиті до рідного дому повернувся Герой – загиблий військовослужбовець, сержант Збройних Сил України ОТРОШ Дмитрій Олександрович.
Народився Дмитрій Отрош 22 жовтня 2001 року в селі Єгорівка Прилуцького району. Навчався в Прилуцькому ліцеї №7, де закінчив 11 класів. Був завжди усміхненим і життєрадісним хлопцем, готовим підтримати кожного.
Після школи зробив свідомий вибір – обрав шлях захисника України. У 2019 році підписав контракт і присвятив себе військовій службі.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Кошти на відновлення міста: які рішення ухвалили депутати Прокоментуй першим!
- Реанімація на передовій: фонд «Надія», Валерій Дубіль і Віта Присяжнюк забезпечують військових медиків апаратами Easy Pulse Прокоментуй першим!
- Книга, народжена під звуки сирен Прокоментуй першим!
- Як подати заяву на компенсацію «єВідновлення» в «Дії» Прокоментуй першим!
- Прилуки оговтуються після атаки: де постраждалим отримати допомогу Прокоментуй першим!
- ПРИЛУКИ: БІЛЬ, ЩО НЕ МИНЕ… Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 528 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті
