Городяни (129)
1 серпня Прилуцьку громаду огорнув невимовний біль. На щиті до рідного дому повернувся наш земляк, мужній Захисник України ГОРБАЧ Євгеній Анатолійович.
Євгеній народився 1 серпня 1981 року в Прилуках. Навчався в школі №9, а після закінчення дев’яти класів здобував фах у Сокиринському професійному училищі. Згодом проходив строкову військову службу в навчальному центрі «Десна». Після демобілізації працював ландшафтним дизайнером у Києві, будував мирне життя, мав плани та мрії.
Та коли Батьківщина потребувала своїх захисників, Євгеній без вагань став до її оборони. У 2024 році був призваний на військову службу. У званні молодшого сержанта виконував обов’язки бойового медика, рятуючи життя побратимів під ворожим вогнем.
Віктор КОПАЧЕВСЬКИЙ
м. Прилуки
До 35-річчя Незалежності України
Напередодні 35-ї річниці Незалежності України особливо гостро усвідомлюєш: сила держави народжується не лише на полі бою чи у високих владних кабінетах. Вона зростає з мільйонів чесно прожитих людських життів. Саме такі люди, як Володимир Іванович Кузьменко, десятиліттями своєю працею будували економіку країни, забезпечували світлом оселі, підприємства, школи й лікарні, виховували дітей у любові до рідної землі. Він пережив воєнне лихоліття, відбудову, зміну епох, став свідком наро- дження незалежної України й донині щиро вболіває за її долю. Його життєвий шлях – це приклад справжнього патріотизму без гучних слів: чесно працювати, берегти людську гідність, любити своє місто та свою Батьківщину. Саме на таких людях тримається Україна, і саме їм ми завдячуємо тим міцним фундаментом, на якому вже тридцять п’ять років розбудовується наша незалежна держава.
Є люди, про яких не кричать заголовки газет, але саме на таких людях десятиліттями тримається країна. Вони не шукали слави, не прагнули високих посад, а просто чесно виконували свою роботу. Одним із них є прилучанин Володимир Іванович Кузьменко, якому 6 червня цього року виповнилося 90 років.
Свобода України щодня виборюється ціною людських життів. За можливість жити на рідній землі, навчати дітей, працювати й будувати майбутнє українські воїни платять найвищу ціну. На жаль, Прилуцька громада знову в жалобі – 27 липня земляки провели в останню путь свого Героя, який віддав життя, захищаючи Батьківщину.
На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України МАЩЕНКО Євгеній Станіславович.
Євгеній Мащенко народився 6 липня 1985 року в польському місті Легниця, де на той час працювали його батьки. Згодом родина переїхала до села Соколівське Кіровоградської області. Там він навчався в Іванівській загальноосвітній школі, яку закінчив після дев’ятого класу.
Сумні звістки з війни розлітаються Україною. Прийшла така й до нашої громади.
Сьогодні прилучани провели в останню дорогу Героя, життя якого відібрала безжальна війна. На щиті до рідного дому повернувся український військовослужбовець, солдат Збройних Сил України ГОРДІЄНКО Юрій Олександрович.
Народився Юрій Олександрович 21 січня 1988 року в Прилуках. Закінчив загальноосвітню школу №8. У 2005 році вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварника. Працював у агрофірмі «Кернел». Завжди сумлінно та чесно виконував свою роботу. Був добрим, щирим, працьовитим, відповідально ставився до своєї справи, був відкритим, людяним і справедливим, умів підтримати кожного.
Юрій любив життя, дорожив своїми близькими, завжди лишався вірним своїм принципам.
Український народ знає справжню ціну свободи. Вона вимірюється не словами, а людськими долями, зруйнованими домівками, болем матерів і дружин, осиротілими дітьми та життями найкращих синів і доньок України. Кожен полеглий воїн – це непоправна втрата не лише для рідних, а й для всієї держави, за майбутнє якої він віддав найдорожче.
9 липня Прилуцька громада з глибоким сумом провела в останню земну дорогу свого земляка – матроса Військово-Морських Сил Збройних Сил України ТАТАРЧЕНКА Андрія Володимировича, який повернувся додому «на щиті».
Андрій Татарченко народився 14 січня 1990 року в Прилуках. У 2007 році закінчив Прилуцький ліцей №1 імені Григорія Вороного, після чого навчався в Чернігівському державному інституті економіки та управління. Свій трудовий шлях розпочав в Управлінні агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації. Згодом працював за кордоном.
Ще одна трагічна звістка сколихнула Прилуцьку громаду. Війна, яка щодня забирає найкращих синів і доньок України, знову принесла невимовний біль у наші серця. 3 липня прилучани з глибокою скорботою провели в останню земну дорогу українського воїна, який до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму народові.
На щиті до міста, яке вже давно стало для нього рідним, повернувся загиблий військовослужбовець, старший солдат Збройних Сил України КЛЕВЦОВ Віктор Миколайович.
Віктор народився 15 серпня 1990 року в селищі міського типу Північне поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Закінчив загальноосвітню школу №10 міста Торецьк, після чого здобув освіту в машинобудівному технікумі.
Із дитинства він вирізнявся доброзичливістю, відкритістю та життєлюбством. Мав багато друзів, умів підтримати, завжди був щирим і товариським. Захоплювався риболовлею, любив футбол, цінував родину та прості людські радощі.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Будьте на зв'язку з нами
Заголовок
- Кошти на відновлення міста: які рішення ухвалили депутати Прокоментуй першим!
- Реанімація на передовій: фонд «Надія», Валерій Дубіль і Віта Присяжнюк забезпечують військових медиків апаратами Easy Pulse Прокоментуй першим!
- Книга, народжена під звуки сирен Прокоментуй першим!
- Як подати заяву на компенсацію «єВідновлення» в «Дії» Прокоментуй першим!
- Прилуки оговтуються після атаки: де постраждалим отримати допомогу Прокоментуй першим!
- ПРИЛУКИ: БІЛЬ, ЩО НЕ МИНЕ… Прокоментуй першим!
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 528 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті
