Городяни (129)
Знову чорна звістка сколихнула Прилуцьку громаду. Війна продовжує залишати по собі не лише зруйновані міста та села, а й спустошені людські серця. 27 червня прилучани зібралися біля Собору Різдва Пресвятої Богородиці, щоб зі скорботою та глибокою вдячністю провести в останню земну дорогу свого земляка – захисника України, який, віддавши сили й здоров’я на службі Батьківщині, відійшов у вічність.
Схиливши коліна, громада попрощалася з солдатом Збройних Сил України РОМАНЧЕВИМ Олегом Валерійовичем.
Олег Валерійович народився 11 серпня 1973 року в Прилуках. Тут пройшли його дитинство та юність. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі №14, після закінчення восьми класів здобув професію автоелектромеханіка в Прилуцькому професійному училищі. Працював за фахом на підприємствах рідного міста.
Війна щодня приносить Україні нові випробування, а найболючішими серед них залишаються людські втрати. За кожним іменем полеглого Захисника – доля, мрії, родина, незавершені плани та безмежна любов до рідної землі. На жаль, Прилуцька громада знову схилила голови в скорботі, проводжаючи в останню путь своїх земляків, які віддали найдорожче – власне життя та здоров’я – за свободу й незалежність України.
Останнім земним шляхом на вічний спочинок ми провели старшого сержанта Збройних Сил України МОЙСЕЄНКА Андрія Вадимовича та солдата Збройних Сил України ОДНОЛЬКА Костянтина Васильовича.
Продовження. Початок у №24
Вона працювала.
Розвивалася.
Жила.
А найголовніше – вистояла.
Одного разу впливові люди намагалися домогтися закриття та продажу друкарні.
Людмила Самойленко категорично відмовилася погодитися на це.
Їздила до обласного керівництва.
Відстоювала колектив.
Відстоювала підприємство.
І перемогла.
Після того друкарня пропрацювала ще багато років.
Прилуки в скорботі…
Знову чорна звістка прийшла з передової…
На щиті до рідного дому повернувся наш земляк – загиблий військовослужбовець, матрос Збройних Сил України БАБЕНКО Андрій Володимирович. Йому навіки 32…
Прощання із захисником України, який віддав своє життя, боронячи нашу державу від російських загарбників, відбулося 16 червня у Храмі на честь ікони Божої Матері «Цілителька» (біля Прилуцької центральної міської лікарні).
Народився Андрій Бабенко 10 грудня 1994 року. Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу №13, а згодом продовжив навчання в Київському транспортному інституті.
Андрій був щирою, доброю та світлою людиною, справжнім другом, готовим підтримати в будь-яку хвилину, розділити чужий біль і щиро порадіти успіхам інших. Його поважали за чесність, порядність, відповідальність і справедливість. Він умів цінувати життя, дружбу, родинне тепло та рідну землю.
Віктор КОПАЧЕВСЬКИЙ
05.06.2026, м. Прилуки
У затишному містечку Прилуки, серед буднів і щоденних турбот, живе людина, чия доля стала символом непохитної сили духу, людяності та відданості.
Іноді життя однієї людини вміщує стільки випробувань, що їх вистачило б на кілька людських доль. Саме такою є історія Людмили Михайлівни Самойленко – жінки, яка пройшла крізь повоєнний голод, тяжку працю, відповідальну керівну роботу та водночас здійснила один із найшляхетніших вчинків, на який здатна людина, – подарувала сім’ю дітям-сиротам.
Коли починаєш слухати Людмилу Михайлівну, одразу відчуваєш, що її слова народжені не просто в спогадах, а в глибинах серця. Вона відкриває двері свого життя, розповідаючи про дрібниці, які стають великими емоціями та зберігають тепло часу.
Її розповідь починається з болючих спогадів про дитинство.
Незагойна рана дитинства
Є спогади, які не тьмяніють навіть через вісім десятиліть.
Для Людмили Михайлівни Самойленко таким спогадом залишилося дитинство. Сімейне життя було тісно пов’язане з залізницею, але дитячі роки її не були легкими.
20 травня знову плакало небо над нашим містом.
Прилуцька громада провела в останню путь свого Захисника – загиблого військовослужбовця, матроса Збройних Сил України САФОНОВА Анатолія Анатолійовича, який тривалий час вважався безвісти зниклим.
Анатолій народився 18 березня 1982 року в місті Прилуки. Тут минуло його дитинство, тут він навчався, тут пізнав працю та дружбу. Після закінчення 9 класу Прилуцької гімназії №1 вступив до Дігтярівського професійного аграрного ліцею за спеціальністю «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Працював у різних сферах, у тому числі й у Прилуцькому управлінні бурових робіт помічником бурильника.
Останні коментарі
-
Потрібні нові системи сповіщення
Написав Антон 22.02.2024 (Міські новини)
- Бажано, щоб і старі системи сповіщали про відбій
- Як вони так швидко вибиваються ті ями...
- Але ж проблема існує...
Заголовок
- Кошти на відновлення міста: які рішення ухвалили депутати Прокоментуй першим!
- Реанімація на передовій: фонд «Надія», Валерій Дубіль і Віта Присяжнюк забезпечують військових медиків апаратами Easy Pulse Прокоментуй першим!
- Книга, народжена під звуки сирен Прокоментуй першим!
- Як подати заяву на компенсацію «єВідновлення» в «Дії» Прокоментуй першим!
- Прилуки оговтуються після атаки: де постраждалим отримати допомогу Прокоментуй першим!
- ПРИЛУКИ: БІЛЬ, ЩО НЕ МИНЕ… Прокоментуй першим!
Реклама
Теги
Фото зі статті
Хто на сайті
Зараз 528 гостей и жодного зареєстрованого користувача на сайті